Він – народний художник України, а ще громадський діяч та волонтер. Та не всі знають, що, в недалекому минулому, Володимир був успішним боксером, у якого не було жодної поразки в канатному квадраті.

На жаль, після певних трагічних обставин в його житті, Володимир Козюк більше не мав фізичної змоги професійно займатись спортом. І тоді реалізував себе як художник. Недарма кажуть, успішна людина – успішна у всьому. Він не раз представляв Україну на міжнародних виставках, здобував там першість та, в той же час, не переставав цікавитись спортом.

Підтримувати молодих спортсменів вважав своїм обов’язком, адже сам раніше добре відчув, як то воно на старті кар’єри без належної підтримки. Організовував Козюк у Вінниці на досить високому рівні чемпіонат України з панкратіону та грепплінгу, чим привернув «спортивну» увагу всієї України до нашого міста.

Внесок у розвиток спорту Володимира Козюка був помічений організаторами Міжнародної премії за заслуги і досягнення в спорті «Золотий Мангуст».

– Чи приємно мені? Звичайно, адже це нагорода міжнародного рівня. Спортсмену, який вже двадцять років має інвалідність, така відзнака за розвиток спорту дуже дорога. Тим більше, що вона справжня, зароблена своїм ставленням до спорту усією душею, трепетом кожної клітинки: Так, це надзвичайно приємно! – ділиться враженнями пан Володимир.

«Золотий Мангуст» – міжнародна премія, яка оцінює працю і досягнення спортсменів, внесок в розвиток спорту ветеранів, політиків і меценатів. Дев’ята гала-церемонія нагородження лауреатів премії проводилась, як завжди, в Одесі.
Цього року захід відвідали делегації спортсменів з країн Кавказу та Середньої Азії. Серед гостей були кращі боксери України, спортивні меценати та благодійники. Розважав публіку гурт Gipsy Kings – володар премії Греммі, творці всесвітньо відомих хітів “Bamboleo” і “Volare.”

Вручав нагороду вінничанину олімпійський чемпіон, заслужений майстер спорту України, президент Асоціації спортивної боротьби України Ельбрус Тадеєв.

– Коли назвали моє ім`я, якось защеміло у душі, за секунди промайнуло в голові усе спортивне життя, адже бути «непереможним» щастить не кожному. Адже якби там не було, борець, завжди залишається борцем, попри все, до кінця, до останнього подиху! – зауважує Володимир Козюк.