Михайло Ястремський – голова міської громадської організації «Союз Чорнобиль України», колишній заступник начальника Республіканської школи пожежної охорони ГУПО МВС України. Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії. Полковник у відставці. А ще автор і співавтор 12 Книг та 7 буклетів спогадів вінничан про боротьбу з атомним лихом. Член Національної Спілки журналістів України.
Ястремський М.М. народився 29 жовтня 1942 року в м. Вінниці.
За його плечима середня школа, служба у війську, навчання в педагогічному інституті, робота в школі, в молодіжних та партійних організаціях. З 1980 року працює в апараті УВС Вінницького облвиконкому.
В 1982 році призначений заступником начальника Республіканського училища пожежної охорони ГУПО МВС України.
Виховну роботу проводив серед курсантів училища на прикладах Героїв Чорнобиля, героїчних традицій пожежної охорони.
Чорнобиль для Михайла Микитовича розпочався 22 травня 1986 року. Наказом начальника УВС області був призначений заступником начальника штабу зведених загонів пожежників Вінниччини та Харківщини.
15 лиховісних діб з 22 травня по 7 червня 1986 року у надзвичайних радіаційних умовах в епіцентрі подій майор Ястремський М.М. і вдень, і вночі серед бійців загону.
Спираючись на ініціативу бійців, діяв ініціативно, нестандартно, добиваючись виконання бойових завдань з мінімальною шкодою для їх здоров’я.
Оперативно організував перегляд особовим складом спеціальних новин по Центральному телебаченню про хід подій в особливій зоні, залучаючи також, спеціалістів різних наукових установ, які діяли тоді в зоні, для інструктажу бійців з правил дотримання вимог безпеки.
Враховував людський фактор, адже діяли в надлюдських умовах з непередбачуваними ситуаціями, без досвіду подібних дій, практичних навичок та й при високому рівні опромінення.
Бійці відчували його психологічну підтримку при виконанні бойових завдань: чи то при дезактивації території, чи при евакуації опроміненої бойової техніки з-під стін зруйнованого реактора, чи при прокладанні рукавних ліній, ремонті техніки, гасінні пожеж, відкачуванні «важкої» води та ін.
Маючи фотоапарат у тих підцензурних умовах, не пропускав жодного прояву мужності своїх земляків, розуміючи, що фотографії з фронту стануть історією, неспростовним доказом мужності вінничан в зоні лиха, про що регулярно доповідав до Урядової комісії, повідомляв у «Бойових листках», «Блискавках», фотогазетах. Оперативно організував друк листівок з текстом тепер відомого вірша «Хто, як не ми» про Героїв Чорнобиля першої шеренги. Допомагав журналістам, телевізійникам Центрального телебачення висвітлювати мужні дії вінничан.
За мужні дії при ліквідації наслідків аварії 12 бійців загону відзначено Урядовими нагородами, 6 – Вищими пожежними відзнаками.
Ястремський М.М. відзначений спеціальною Почесною грамотою Міністерства внутрішніх справ України.
Згодом все це стане йому в пригоді при виданні Книг спогадів, буклетів, при створенні експозицій музеїв УМВС та училища пожежної охорони, при зустрічах з курсантами, учнівською молоддю, солдатами, при підготовці статей до ЗМІ.
З 1995 року Михайло Микитович на пенсії.
Чорнобильці міста обрали його заступником голови міської громадської організації «Союз Чорнобиль України», згодом головою правління організації.
Михайло Микитович творчо, сумлінно відноситься до своїх обов’язків, значно поліпшив діяльність міської організації по соціальному захисту потерпілих від атомного лиха, по збереженню святої пам’яті про мужніх вінничан – ліквідаторів полинового лиха, створив сектор по роботі з вдовами ліквідаторів, запровадив Книгу пошани міської організації «Союз Чорнобиль України», Чорнобильську поминальну Книгу, веде фотонарис діяльності організації.
Захопився краєзнавчою роботою, здійснив велику пошукову роботу в архівах області. В результат підготував до видання у співавторстві цікаву книгу «Одвічний поклик вогнеборців» про історію пожежної охорони Подільського краю. Видав Книгу-фотонарис «Під чорним крилом Чорнобиля» про мужність бійців зведеного загону пожежників Вінниччини.
Вперше в місті та області розпочав збір спогадів та матеріалів про героїзм своїх земляків у приборканні атомного лиха. Організував ентузіастів, творчих особистостей, створив Редакційну раду. Провів безліч зустрічей з ліквідаторами, вдовами, благодійниками, відшукав списки жінок-ліквідаторів наслідків аварії на АЕС.
Завдяки активній копіткій роботі активістів при допомозі влади, благодійників світ побачила серія Книг спогадів: «Вінничани в Чорнобилі», «Вінничани і зірка полин», «Вінничани з полиновою зорею», «Полинові шляхи вінничанок», «Чорнобиляни», «Чорнобильські спомини», збірка чорнобильської поезії «Останній наказ» та ін.
Допомагав своєму побратиму Віктору Соколу у виданні історичних книг «Кальницький полк», «Кальник - село подільське», у виданні книги про ядерщиків Борису Хмелевському.
Ці Книги є сьогодні в бібліотеках, музеях, сім’ях ліквідаторів. Вони містять чудові передмови керівників області та міста, начальників УМВС та УМНС, журналістів, істориків, самобутні вірші самих ліквідаторів, багато фотосвітлин.
З метою збору матеріалів до Книг пам’яті, духовного виховання молоді Михайло Микитович організував декілька паломницьких поїздок активістів до Чорнобильського Свято-Іллінського Храму, Церковного музею зони, екскурсії на АЕС, до міста Прип’яті, до чорнобильської виставки пожежної техніки, екскурсії до Національного музею «Чорнобиль» в Києві, до Народного музею «Чорнобиль» в Гайсині, посприяв виготовленню копії Чудотворної ікони «Чорнобильський Спас», яка сьогодні знаходиться в офісі організації.
Ряд Книг пам’яті отримали благословення та матеріальну допомогу Митрополитів Макарія та Симеона. Він сприяв прибуттю до Храмів Вінниччини двох чудотворних ікон із особливої зони, сприяв присвоєнню імені Героя України Миколи Ващука – випускника Вінницького училища пожежної охорони одній із вулиць нашого міста.
Книги пам’яті стали чудовими виховними посібниками при проведенні пам’ятних заходів. Це своєрідний людський документ. Це заклик до збереження пам’яті про вінничан, які боронили Україну.
Михайло Микитович організував понад 20 їх публічних презентацій в різних залах області.
У якості експерта був запрошений на Міжнародну молодіжну конференцію студентів Англії, України, Польщі, Білорусі, на якій розповів про діяльність міської громадської організації. Згодом, як результат, у Вінниці побували дві делегації молоді, вихователів з Англії.
Проведено круглий стіл у міській Раді, екскурсії по місту, покладання квітів до пам’ятника чорнобильцям. Гості побували в сім’ях вдів ліквідаторів, отримали Книги спогадів, буклети, сувеніри, пам’ятні фотографії.
Ястремському М.М. властивий пошук нових форм роботи. За його ініціативи проведено цілий ряд культосвітніх заходів на чорнобильську тематику, виставок Книг, буклетів, ювілейних фотовиставок, виставок живопису, графічних робіт ліквідаторів, віршів, музичні вечори, презентації.
Постійно піклується виділенням для чорнобильців гуманітарної, матеріальної допомоги, особливо сім’ям ліквідаторів, померлих від ран Чорнобиля.
Міська організація передала об’єднанню переселенців «Спільна справа» чоловіче взуття, сорочки, багато в’язаного одягу для дітей. З особистих коштів Михайло Микитович передав на потреби ЗСУ 5000 гривень.
Міська громадська організація «Союз Чорнобиль України» відзначена Грамотою Верховної Ради України, заносилась до Обласної Дошки пошани, відзначена в Номінації Регіонального конкурсу «Благодійна Вінниччина», десять її активістів отримали Почесні грамоти Верховної Ради України, 38– занесені до Книги Пошани міської організації «Союз Чорнобиль України».
На 35-річницю Чорнобильської аварії при допомозі міської влади, благодійників підготував до видання унікальну ювілейну Книгу «Шлях у 25 років». З успіхом пройшла її презентація, на якій були присутні ліквідатори, представники влади, журналісти, історики, науковці, духовенство, вдови ліквідаторів.
Ця Книга – це хроніка подій, це досягнення міської організації «Союз Чорнобиль України», це імена, спогади, благодійники. Це розповідь про трагедію Чорнобиля.
Подвижницька діяльність Михайла Микитовича по збереженню перлин народного духу, працьовитість, наполегливість забезпечили йому заслужену повагу чорнобильців. Він значно підняв авторитет міської організації «Союз Чорнобиль України».
Ястремський М.М. відзначений Орденом «За заслуги» ІІІ ст. (2006 рік), Почесною грамотою Верховної Ради України (2017 рік), Почесною відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною» (2016 рік), Почесною відзнакою міського голови, медаллю ПЦУ «За жертовність та любов до України», рядом Грамот обласної та міської Рад, занесений до Книги пошани міської організації «Союз Чорнобиль України»,визнаний «Журналістом року» (2021).
Має творчий задум підготувати до видання Книгу про чорнобильців, їх родини з сімейними фотографіями, життєвими повчальними історіями.
Доля щедро обдарувала його талантами, але й вділила випробувань.
Отримав в Чорнобилі дозу опромінення в 36,6 рентген. Інвалід війни ІІ групи, переніс ряд хірургічних втручань. Його стан здоров’я сьогодні - це відлуння тих травневих пекельних днів і ночей.
Пережив ряд сімейних трагедій. Але завжди ввічливий, скромний, доброзичливий, з глибокою повагою до побратимів.
Визнаючи значну подвижницьку, багаторічну громадську діяльність Ястремського Михайла Микитовича - голови Вінницької міської громадської організації «Союз Чорнобиль України», його вагомий особистий внесок у соціально-культурний розвиток нашої громади та у збереження святої пам’яті про мужніх вінничан, які боронили Україну, вірність громадянському обов’язку, Присязі, самовідданість під час ліквідації наслідків Чорнобильського лиха, напередодні Дня вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та у зв’язку з 80-річчям від дня його народження звертаємось до Вас, шановний Сергію Анатолійовичу, з клопотанням про відзначення творчого подвигу Ястремського Михайла Микитовича.
Подання підтримано спільними зборами членів обласної громадської організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» та міської громадської організації «Союз Чорнобиль України» 8 вересня 2022 року.
З повагою,
Заступник голови міської громадської,
організації «Союз Чорнобиль України»Михайло Федик
