Мій коханий чоловік! Мій Міша…сьогодні 6 річниця нашого весілля, ми були такі красиві, щасливі….в нас було стільки планів на майбутнє. А сьогодні 29 жовтня 22р.я іду до церкви на службу за упокій Твоєї душі, і не можу повірити,що тепер це моя реальність ….,а після їду на мітинг тримаю плакат з твоєю фотографією, щоб хоч щось зробити для того щоб повернути Твоє тіло, яке вже 8 місяць я не знаю де знаходиться.
Я не маю куди прийти щоб обійняти Твою могилу, щоб покласти квіти і запалити свічку(((Рідненький мій, як важко бути сильною коли наші донечки питають де наш татко??? я їм говорю він на небі хоч вони ще не розуміють, що таке на небі…і чекають Тебе з подарунками вдома… Які вони красуні, які вони розумнички, якби Ти ними пишався…
Хоча я знаю, що Ти ними пишаєшся дивлячись на них з неба, тепер Ти їх Ангел хоронитель..Рідненький наш, як нам не хватає Твоїх обіймів, ласки, турботи, і Твоєї неймовірної любові...Любове моя, дай мені сил з цим жити і не зламатись...Я відчуваю Твою допомогу, твоє плече, я це відчуваю...
Ти назавжди в моєму серці... Я так Тебе люблю... Пишаюсь Тобою моє кохання....
Твої слова коли ти ішов на війну 24.03 "За себе хвилювання немає! серце болить за Українських дітей! З нами Бог і Україна! Слава Україні! ...
М.Макаревич
