Як тяжко сина носити,
Як тяжко його народити.
Як тяжко його кормити,
Як легко комусь його вбити…

Скільки днів, скільки праці і змоги,
Щоб поставити сина на ноги.
На руках скільки треба носити,
А як легко комусь його вбити.

Скільки ночей це треба не спати,
Над колискою скільки співати.
І за руки маленькі водити,
А як легко комусь його вбити.

Скільки треба за сина молитись,
Скільки треба за нього журитись.
Скільки треба всього пережити,
А як легко комусь його вбити.

Доле, доле - спалене поле,
Ворог посіяв нам сльози і горе.
В села лелекам вже час прилетіти,
Кожній мамі бажаю я сина зустріти.

Петро Половко