Зараз відома вінничанка, Ганна Давиденко перебуває у Сараєво і ділиться актуальними враженнями про їхню війну:
– У Сараєво є Музей Воєнного Дитинства.
Там зібрані історії дітей, які пережили війну.
Коли створювали музей, просили дітей назвати предмет, який у них асоціюється з пережитим.
Іграшки, які діти тримали у руках, ховаючись у підвалах.
Мокасини, в яких тікали з-під обстрілів.
Тенісні ракетки, бо маленькі спортсмени з ними тікали в іншу країну, рятуючись від війни.
Довідка від лікаря про поранення. Маленький хлопчик, який в один момент став повним сиротою і мусив самостійно її брати.
Прострілена товста книга, яка врятувала дитину від кулі.
Історія дівчинки, яка народилася внаслідок зґвалтування її мами…
Чесно – я не змогла прочитати усі історії. Заважали сльози і емоції.
Особливо в частині музею, присвяченому нашим дітям з України. Бо усі маленькі українці зараз, на жаль, переживають досвід воєнних дій. Незалежно від місця перебування дитини.
І ви уявити собі не можете, наскільки історії дітей БіГ є схожими до того, що переживають зараз українські діти.
З моменту початку війни у Боснії і Герцеговині пройшло 30 років. Це час, за який виросло ціле покоління дітей, які мали воєнне дитинство. Попри те, чи це були діти, які ховалися від куль у сховищах окупованого Сараєво, чи діти, яких батьки встигли евакуювати за кордон в інші країни – всі ці діти мають досвід війни. Про це ми довго говорили з ініціатором створення музею Ясмінко, який сам народився під час війни.
Його порада для усіх батьків: під час війни - зробити все, щоб врятувати життя дитини і убезпечити, і не забувати про психологічне здоров’я.
Ясмінко попередив, що після Перемоги України ми повинні будемо допомагати дітям відновлюватись психологічно. І що дуже важливо - не чекати завершення війни, а вже зараз над цим працювати.
Простих рішень не буде. І кожна дитина по-різному переживає цей досвід і в різних обставинах. І треба індивідуальний підхід до кожної дитини. Але факт один: усі діти в Україні, на жаль, вже мають цей досвід.
Від себе додам.
Ми зараз усі з вами переживаємо за майбутнє наших дітей. Це нормально.
Нашим дітям зараз дуже важко. Як і нам усім.
Зараз є дуже багато психологічних порад, як триматися самим і підтримувати дітей. Є багато психологічних проєктів, ліній, консультацій. Використовуйте це. Це теж нормально. Ніхто не залізний і не потрібно соромитись звертатись по допомогу.
І пам’ятайте: ми Переможемо на наших умовах!
І наших маленьких українців чекає світле прекрасне майбутнє у вільній, незалежній, демократичній, квітучій і сильній Україні!
Я в цьому переконана!
Бережіть себе і своїх дітей!
Найважливіше у кожній державі - це люди.
Ганна Давиденко
