Світлій пам’яті Ярослава Вільчинського

Ярик, Ярик

Лягають думи болем і словами,
Торкає серце відчай і журба ,
Здається все це сталося не з вами,
Коли в ваш дім постукала біда …

Я пригадаю безтурботне  літо,
Красиву жінку, її двох синів…
І вирок лікарів – усе розбито…
Дитячий світ на жаль осеротів…

Та біль і туга гартувала, вчила,
По різному складалося життя
І в наших хлопців виростали крила:
“Лише вперед , у світле майбуття!!!”

Обрав військову, Ярослав, кар’єру…
Для чоловіка місія свята,
Та дійсність готувала нам прем’єру,
Із болісною назвою – війна…

А брату його випала дорога,
У чужині губилися стежки…
Далеко від батьківського порога
Колись про це напишуться книжки…

Але усе складалося, велося,
Вже сім’ї, дітки, злагода , любов…
І висновок здається все вдалося,
Але приходить час для молитов…

Війна – безмежне горе, кров і втрати
І котить , котить по щоці сльоза…
Йому б ще жити, мріяти  кохати…
Але душа вже лине в небеса…

Лягають думи болем і словами
Торкає серце відчай і журба ,
Здається все це сталося не з нами,
Коли в наш дім постукала війна…

Я пригадаю безтурботне  літо,
Красиву жінку,  двох  її синів…
Яскраве сонце, зоряне намисто…
І світ , що назавжди осиротів…

04.11.22  Ігор Філіпович – Волощук