12 листопада особливий день в нашому с тобою житті,сьогодні 14 років, після того, як ми пережили твою операцію.Тобі було лише 13, коли ми з твоїм батьком почули твій діагноз, слова лікаря,мене тоді ледь не вбили, він сказав : вашому сину, залишилися жити максимум 3 дні, у Вас зовсім не залишається часу, не втрачайте його.

Тоді я втратила свідомість, а коли повернулася до реалій,першим, що зробила, зателефонувала другові, сказала тихо, мій син помирає, мені терміново потрібна твоя допомога. Як таке можливо, що сталося…. ???Що я тоді пережила,знає лише Господь, бо лише він,міг мені послати такі випробовування. Я готова була до всього, але лише не до такого сценарію. Доля не залишила мені вибору, і я мала його зробити, дати згоду, на зупинку серця свого единого сина, я знаю, що таке кола пекла на Землі я там була і ходила.

Я вдячна Господу бо я ні коли не втрачала віри, людям, які підтримали, лікарям, які провели дуже складну операцію, тоді це був експеримент і ми всі разом пішли на цей рішучий крок, чоловіку, друзям, батькам. Безмежне дякую, я пам‘ятаю кожну хвилину,тих 3 днів до операції і 3 днів після неї, які я чекала під реанімацією дивлячись лише на кольори ліхтарів: зелений,живий, червоний, зупинка серця.

Син ти тоді пообіцяв: мама я тебе одну не залишу і я обіцяю, що я до тебе повернуся,бо я одну тебе не зможу в цьому світі залишити. Син,дякую тобі за тебе. Ми так раділи, що ти переміг смерть,бо тоді це був твій бій зі смертю і твоя сила волі і бажання жити.

А далі довгий час реабілітації,бо ні хто нам не давав, жодних гарантій. Лікар мені сказав: ви маєте його берегти, Вася синок, тобі багато чого буде не можна робити,того, що будуть робити твої однолітки, і він посміхаючись сказав, я зможу, а як же мій спорт? Про нього потрібно забути, бокс і футбол: ні. Син. Але ти ж мій син і я знала, від чого ти зможеш відмовитися, а від чого ні. І ми воювали.

Але вже за твоє бажання повернути тіло у належний стан. Ти наче готувався до чогось. Рівно через 7 років після того, як ти переніс складну операцію на серці, 2 моральних виродки вчиняють замах на твоє життя і тебе в ту ніч дійсно врятувало чудо. Ми з батьком були шоковані від звірства людей, які могли побити дитину, в якої з собою завжди було посвідчення,про стан твого здоров‘я.

Будь-яка,нормальна людина, яка вміє читати, не зробила такого. Але ти став жертвою нічного сафарі. Вася,втрачав свідомість від того,що його били ногами в голову. Синок у тебе ні коли не було рубців на тілі, вони появилися від операції і від розсічень на твоїй голові, це були сліди від їхні капців. Кожен твій шрам залишив,слід в моєму серці. Ти мій син.

Пробач мені, що я не змогла тебе захистити від звірства людей, які через жадобу до грошей вчинили замах на твоє життя. Пробач, що я за 7 років в прокуратурі і судах, так і не змогла відстояти твої права людини. Я за ці 7 років багато чого побачила, хто мої друзі і от за це син мій я тобі дуже вдячна.

Син ти хоробрий, як твій батько. І коли він пішов на війну, ти став сильним,справжнім чоловіком. Дякую тобі за все те, що ти зробив для хлопців, які на фронті. Завжди пам’ятай :добрі справи роби від душі, так як ми з батьком це робимо все життя і ні коли не очікуй подяки від людей. Роби добро і кидай його в воду. Вітаю :З подвійним Днем Народження наш син. Ми з батьком пишаємося тобою!