6 листопада загинув вінничанин Іван Бурковський. Його друг Сергій Мар’янчук розповів, що Іван ще у 2017 році був призваний до служби в АТО.
Після закінчення контракту став професійним та талановитим майстром бджільництва. В медовому ділі йому допомагала його кохана дівчина та майбутня наречена Ірина Семенова. Разом планували щасливе життя в Україні, діточок та свій бізнес.
– Але коли путіноїдні мраZі напали на нашу неньку Україну, Ваня із Чехії, де був на заробітках, примчав додому. 1 березня вже пішов захищати Україну, у свою 95-ту десантно-штурмову бригаду. А Ірині наказав їхати до її матері в Ізраїль. Після двох контузій у Вані зникла мова, його поклали у шпиталь у Дніпрі, Іван тільки писав смс своїй коханій Ірині. А вона відчула душею та серцем, що коханий у біді. І за декілька днів з Ізраїлю була вже у палаті свого коханого героя.
Після дуже складних лікувань у Вінниці Ваня почав одужувати, але були деякі проблеми з пам’яттю…
Після обіцяного весілля з Іриною восени Ваня наполягає йти захищати Україну. Та у частині повідомили, що він комісований. Але Іван таки повернувся до своїх бойових побратимів. Але ненадовго, 4 листопада у бою під містом Лиман Донецької області Іван отримав тяжке поранення, не сумісне з життям, — написав Сергій Мар’янчук.
А ось якого останнього листа написала своєму коханому Героєві наречена Ірина: «Кохання моє, душа моя, рідний мій. Як же так, відмовляюся у це вірити, просто прийди завтра додому, постукай у двері, скажи, що ми їдемо в Карпати, як і домовлялися.
Я кричу, я кричу вголос і усією своєю душею, я кричу... Як жити далі, що робити?.. У нас було стільки планів. Навесні весілля. І наші дітки — Вірочка та Борічка – ніколи не побачать цей світ.
Вибач, що я не встигла тобі їх народити, я обіцяла, що зроблю це для тебе, але ти так і не повернувся. Моя душа та моє серце розірвані, і більше ніхто ніколи не складе їх докупи, тому що ти, ти був справжнім коханням усього мого життя.
Ти був тим самим чоловіком, який дав мені відчуття безпеки та справжнього кохання. Ти дав мені світло і ти забрав його у мене. Я відмовляюся вірити і знаю, що колись ми з тобою знову будемо разом — і після смерті, і в наступному житті, бо наші душі єдині.
Я кохаю тебе, мій милий, і кохатиму завжди. Ти герой, ти житимеш у наших серцях».
