У цій історії герой – кожен по-своєму і разом всі – ім’я справжніх патріотів України. Подружжя вінничан Світлани та Сергія пішло в перші дні повномасштабного вторгнення захищати Україну вдруге після 2014-го. Тепер визволяють Херсонщину.

Батько Світлани Володимир Бевз зробив вже 24 поїздки на Схід разом із іншими волонтерами, вже від­правили 4 машини і тонни продуктів на передову. Дідусь популяризує онучку, єдину донечку подружжя воїнів, наймолодшу членкиню Спілки письменників України, якій навічно 14. Вінничани не так давно назвали вулицю на її честь.

А ще вівчарка-кінозірка Бадді. І вона вже вдруге побувала на війні та потрапляла в оточення… як і її господарі.

Неймовірне продовження цієї історії у буремні дні війни – далі.

Світлана Бевз та її чоловік Сергій Бурбело відомі нашим читачам ще з 2014-го. Вони ще тоді, з перших днів початку війни, пішли на фронт. Здавалося б, чому успішні викладачі Вінницького політеху покинули все і поїхали добровольцями в «Айдар»?

Світлана пізніше в інтерв’ю «33-му» пояснила: коли на Майдані наші діти відстоювали європейські цінності, ми не завжди мали можливості долучатись, бо ж заняття… Тому якраз на канікули у вузі вирішили так допомогти Україні.

Волонтери разом із Володимиром Бевзом не покидають нашу 59 бригаду

Світлана тоді давала інтерв’ю ще й як мати, яка нещодавно похоронила в 14 єдину донечку, важка і невиліковна хвороба забрала у вічність дуже талановиту і неординарну наймолодшу членкиню Спілки письменників України, якій навічно 14 – Олександру Бурбело. Але батько та мати змогли знайти в собі сили служити Україні – допомагати іншим, навчати, після повернення із фронту організували благодійний волонтерський фонд, який назвали іменем донечки…

Нещодавно вдячні вінничани під час перейменування вулиць таки проголосували і назвали вулицю Писарєва на честь Олександри Бурбело…

Така ініціатива надійшла від Спілки письменників України – і її підтримали більшістю голосів. Але батьки про це вже лише почули, бо 25-го Світлана та Сергій добровольцями їхали на фронт у складі вінницьких «Скіфів», які входять в 59-ту бригаду.

Коли батьки Олександри Бурбело воювали на фронті, вдячні вінничани назвали вул. Писарєва, де жила дівчинка, в пам’ять про неї

Світлана, Сергій та Бадді потрапили в оточення

Вже в перші дні війни важка доля через зрадників спіткала наших «скіфів» поблизу Миколаєва… Всі знають, як важко було їм вийти з оточення… Але вийшли. Якраз тоді ціною власного життя їх вивів командир Сергій Котенко. Тоді він загинув через день зі своїм братом. Сьогодні в особі комбата Вінниччина має ще одного героя України, а на честь братів Котенків названа вулиця…

А що сталось із вівчаркою Бадді? Бо вона вже встигла полюбитись нашим читачам. Саме з тією Бадді, яку Світлана привезла з фронту і вона стала невід’ємним членом родини.

Світлана тоді зізнавалась:

– Я йшла на дуже відповідальне завдання… А тут була у підрозділі німецька вівчарка. Її господар Рустам з Луцька був сапером. Бадді йому допомагала знаходити пастки. Але Рустам загинув… Потім було ще декілька тих, хто намагався приручити вівчарку. І тоді подумала: повернусь живою – заберу Бадді з собою у Вінницю.

І привезли її Світлана та Сергій до рідного міста. Бадді стала настільки популярною, що про неї зняли фільм…


Ще рік тому Світлана з Сер­гієм повідомляли тривожну новину – у Бадді онко. Він­ницькі ветеринари її прирекли… Але в Оде­сі таки успішно прооперували… Ну, ви розумієте, що для цієї родини була Бадді…

Коли Світлана та Сергій повернулись на викладацьку роботу до Вінницького політеху, то як волонтери здійснили більше 100 поїздок на передову. Залучали до цього студентів рідного вузу.. А з ними і Бадді… Вона і на всі паради та збори ветеранів з ними їздила. Всі вважали її членом команди і незамінимим бійцем.

А коли розпочалась повномасштабна війна, Бадді пішла на фронт із сміливим подружжям. Але з оточення, в яке потрапили в перші дні повномасштабного наступу, вийшли лише Сергій та Світлана разом із бійцями… Бадді довелось залишити в окупації на півдні у добрих людей… Ось так і переховувалась вівчарка разом із родиною, яка її прихистила.

Батько Світлани Володимир волонтерить

А далі до нашої розмови приєднується ще один герой цієї публікації. Без перебільшення, герой – батько Світ­лани. Бо саме він зараз, в час війни, коли діти на передовій, невпинно волонтерить. І неабияк – чотири авто доставив він із соратниками на передову нашим «скіфам»… Назбирали і на безпілотники. І це вже буде 24 поїздка Володимира Бевза на передову. Крайній раз він побачив Світлану в її день народження… Але приїхав вже з Бадді…

Володимир Бевз вже 24 поїздки здійснив на фронт. Доставили з однодумцями 4 авто, зібрали кошти на безпілотники нашій 59 бригаді та тонни продуктів. У перервах дідусь популяризує твори своєї онучки Олександри Бурбело, яка пішла у вічність у 14 років

То де ж вона знайшлась? І як повернулась до Вінниці? О, про це можна писати справ­жній патріотичний сюжет. Бо ті люди, що прихистили Бадді, прийняли її також як члена родини.

А Володимир Бевз тим часом шукав для них у Вінниці житло, щоб вирвати із пекла окупації. І вирвав. Разом із Бадді вдалось родині з чотирьох чоловік виіхати з окупації до Вінниці.

Колись ми детально ще про все розповімо після перемоги. А зараз – те, що можемо.

Як Бадді вирвалась з окупації

– Бадді в окупації довелось сидіти цілодобово в підвалі із родиною, рятуючись від бомбардувань. Тому застудилась. Не могла ходити… Коли повернулась до Вінниці, я став її лікувати. Це зайняло місяці… Але вівчарка пішла на поправку, і тепер ми з нею команда.

Вірите, во­на – як лю­дина. Ми радіємо перемогам нашим у Херсоні і вона. Дивиться в кадри по телевізору і ра­діє. Бо ж і вона там як воїн і волонтер не раз побувала.

Коли їду на Схід чи Південь, беру її з собою. Бо ж неможливо не взяти. Тільки починаю збиратись – а Бадді тут як тут, заглядає в очі… І так проникливо – наче прямо в серце…

Зустрічаємось вже у Вінниці з тими, хто її врятував. Це родина із дітьми. То Бадді так прив’язалась… Але Світлана і Сергій для неї залишаються кумирами… Як же радіє зустрічам… Ну, як і я, — ділиться Володимир Бевз.

Бадді за допомогою небайдужої родини патріотів вирвалась разом із ними із окупації та повернулась до Вінниці

Що відчуває батько, діти якого там, — можете уявити… Але Бадді – не лише відрада, вона, здається, знає те, чого не можуть знати люди…

- Приходимо ми до кладовища, де могила Сашеньки, а Бадді як вискочить… Побігла. Коли дійшли – побачили, що вона вже лежить поряд… А може, й дійсно вона якась незвичайна? Те, що особлива – безперечно. Скіль­ки випало на її собачу долю – переконались разом. Як і на долю її господарки-рятівниці…

І ще одне – Світлана балотувалась у нардепи від Вінниці, в депутати місцеві… Але ви її чомусь не вибрали. Такі, як Світлана, патріоти і воїни чомусь насторожували тебе, Він­нице… Ну і кого ти повибирала? Багато серед них таких, як Світлана і Сергій?

Тепер Світлана та Сергій радо зустрічають вівчарку Бадді на фронті

Думаємо, що після війни саме такі люди заслуговують стояти біля керма держави і громади. Тому побажаймо їм повернення з перемогою і жити довго у парі, батькові бачити це… А нам в особі Бадді любити братів наших менших. Бо ж бачите, якими легендарними вони можуть бути… Адже наша вінницька Бадді, як і Патрон – легенда України!

Тетяна Редько

Автор: Тетяна Редько