– Лихо сталось у багатодітній родині. У неділю, десь о 6.30, мати вийшла з хати у господарських справах. На ліжечках спали її троє дітей. Почула страшенний гуркіт… Прибігла до кімнати, побачила, що на дітей впали брили глини з риштовання та перекриття даху. Саме туди, де спали менші донечка та синочок — Ангелінка та Богданчик. Старшого сина Артемка закидало уламками по ногах, — розповів нам сільський голова Анатолій Почвірний. — На крик жінки збіглись сусіди. Люди діставали дітей з-під уламків… Швидко прибули медики…
Сусідка Світлана Станіславенко голими руками рятувала завалених дітей.
– Я почула відчайдушні крики Тетяни: «Діти, діти». На допомогу прибіг сусід Іван Деревенко із дружиною. Одного хлопчика вже звільнили з-під завалів. Я пам’ятаю, що ці брили дуже великі та важкі. Дівчинка ще була завалена. Але діти були у свідомості, хоча дуже налякані… Ми відразу після трагедії підняли на ноги шкільних вчителів, односельчан — треба було терміново збирати допомогу родині…
– Це нормальна працьовита родина. 37-річний батько Сергій працює на будівництві у Києві, 29-річна мама Тетяна — бібліотекар у нашому сільському клубі. Тримають господарство. Двоє дітей вчаться у сільській школі, найменший син у дитячому садочку. Дізнавшись про трагедію, батько відразу приїхав з Києва. Старший хлопчик не постраждав серйозно — лише забої ніг, — продовжує сільський голова. — Ангеліну та Богдана госпіталізували. Кажуть, що до трагедії дуже хвилювався їхній домашній кіт… Нині Артемка забрала до себе тітка — рідна сестра матері – до села Довгополівки нашого району.
– Хлопчика добу лікували у Тиврові, а у вже понеділок транспортували до Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Хлопчик у хірургічному відділенні. У нього гематома селезінки. Діти отримують необхідне лікування, — повідомив дитячий нейрохірург Володимир Волощук.
У Дзвонисі кажуть — родині немає куди йти. Вертатись до небезпечної хати, яка 1942 року побудови, звісно, зась. Молоде подружжя шукало нове житло, але все впиралось у кошти. Втім, ніби пригледіли хату і мали заселитись навесні… Але сталась біда…
– Районна комісія з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій вирішила допомогти дітям та їхнім батькам із лікуванням. Допомагають люди та наші підприємства. Але найважливіше питання — де батькам та дітям жити далі? Бо у селі продаються хати, але деякі теж аварійні, а інші будинки коштують дорого. Родина таких коштів, звісно, не має, — каже сільський голова. — Ми плануємо за допомогою коштів сільської ради, районного бюджету і батьківських заощаджень придбати їм житло.
А от мама потерпілих дітей поки що не розповідає про обставини «НП».
Біля зачиненої родинної хати ходить чорно-білий кіт. Не розуміє, чому зачинені двері, де ж господарі? Але вірить, що прийдуть, нагодують та візьмуть на руки…
