А ви не думали, що поряд десь жінка-вдова чи діти-сироти, мати, що оплакує загиблого сина… Немає такого дня, щоб не йшли з фронту похоронки. Вони ж гинуть за вас! Вашу країну! Ну, майте якусь міру. Сходіть краще на Сабарівське кладовище і подивіться на місто загиблих, встелене прапорами. Так, там вже маленьке місто. А вам весело?

Не знаю, кому більше, переселенцям чи місцевим, але ось ці гульки мене просто добили. Дивлюсь – ресторан чи кафе, а поряд розгорнули «уголки перемоги». А що, в цих ресторанах слабо?

Хіба наші заклади громадського харчування не можуть приєднатись до цього руху? Хіба важко поставити чан і нагріти води для чаю? Дати зарядити телефон. Це ж був би гарний вчинок. І люди ще більше об’єднались би і показали, шо всі працюють на перемогу.