На жаль, троє військових тоді загинули. Романа із контузією забрали до Макіївської колонії. Два рази Романа вже збиралися обміняти, але щоразу повертався до своєї камери.
– Звечора до позиції українських бійців сепаратисти застосували артилерію – установки «Партизан» (переносна реактивна пускова установка) та поодинокі міномети. А о четвертій ранку пробрались до наших бійців. У Романа Савкова була контузія, воїни дуже мужньо боролись. Один кинувся на гранату, щоб прикрити інших, – розповів подробиці того бою заступник командира другого батальйону 92-ої бригади Вадим Кригін.– Бойовики хотіли обміняти Романа на тіла представників бандформувань, загиблих під час бою, але не зробили цього. Потім пропонували зробити обмін нашого полоненого на чотирьох їхніх вбитих, але потім і це питання відклали. Ми просто повернули тіла загиблих, а Роман залишився в полоні.
У Макіївці в нашого земляка почались серйозні проблеми зі здоров’ям. Через погані умови, харчування, воду, постійний стрес у хлопця почали випадати зуби. Роман став різко худнути, в нього виявили цукровий діабет. Йому кололи півтора кубика чотири рази в день інсулін, який передавали контрабандою, і їсти давали мізерними порціями чотири рази на день… Але, незважаючи на все, що довелося пережити, жодного разу не пошкодував, що пішов захищати Батьківщину. Про важкий стан Романа Савкова розповіли Петру Порошенку звільнені заручники, коли 27 грудня разом із ним летіли до столиці…
І ось 24 січня о 15.30 на КПП Майорське Роман таки ступив на рідну землю. Змарнілий (важить лише 50 кг), але попри все щасливий… Відразу подзвонив мамі… Боєць розповів, що його не катували, але йому було морально важко. Виміняли його на Надію Козлову – терористку, вона в 2014 році підірвала гранатами двох українських нацгвардійців, які, на жаль, загинули. Сепаратистка отримала множинні осколкові поранення – їй відірвало руку. Її засудили до 14 років ув’язнення. Потрапивши в жіночу в’язницю, Козлова примудрилася там завагітніти і народити дочку. А вже 20 січня Петро Порошенко підписав помилування, і наступного дня вона перетнула лінію розмежування. Тому спочатку потрапила до терористів Надія, і тільки тоді нам віддали Романа Савкова. Він дав невеличке інтерв’ю журналістам.
– Мене принесли на ношах у цивільну лікарню. За мною — п’ять чоловік охорони з автоматами. Зробили аналізи, цукор на рівні 19. Два дні був на крапельницях. Пробув чотири дні в лікарні — і знову в тюрму. До мене прийшла тюремна лікар-терапевт. Я саме їв червоний буряк, як жом перемелений, і картопляне пюре… Лікарка дістала книгу, мені чітко запам’яталося, що 1991 року видання. І почала читати, що мені не можна їсти червоний буряк, бо в ньому багато цукру. Питаю: то мені тільки чай пити?… Пам’ятаю, що вона мені читала далі з тієї книги: «Ви не повинні зловживати шоколадом, газованою водою, алкоголем тощо… А то ви впадете у кому!» Ну, я тут, у тюрмі, тільки п’ю шампанське і шоколад жеру! Потім зробили нові аналізи, і цукор був ще вищий… Перед тим, як мене звільнили, я підписав папери, що не маю претензій до своїх наглядачів.
Відомо, що батько звільненого Олександр сам був у АТО і майже півтора року прослужив у тій самій 92-й бригаді, що і син. Його мобілізували, а ось Роман після його повернення сам захотів на фронт. Батько, як міг, відмовляв, ніби відчував недобре. Нині він на лікуванні. Свій день народження, 8 лютого, він відсвяткує вже із найдорожчими людьми… Мама героя Валентина Савкова вірить, що домашня атмофера зможе швидко повернути його до нормального життя.
