Його підтримує син, нині вінницький бізнесмен, др цього завідувач кафедри Вінницького політеху Сергій Лютворт
Я довго не наважувався писати про батька, адже вважав, що є недоречним його вихваляти.
Однак публікація Viktor Shvetsу фейсбуці, на його особистій сторінці, від 4 березня 2021 р. та численні звернення і прохання змінили моє ставлення.
Допис зібрав вподобайки (поставили лайки) 2,1 тисяч чоловік, зробили 152 коментарі, поширили 1,9 тисяч чоловік.
Шановні!
Дехто з критиків пише, що таке неможливо зробити за 2 роки, і вони правильно кажуть.
Однак вказане у дописі, це результат не менш як ДВАНАДЦЯТИ РОКІВ, ініціативної, наполегливої діяльності Лютворта Генріха Адамовича у педінституті, а потім секретарем міському компартії, міським головою, зав. відділом науки, учбових закладів і соціальної сфери обкому компартії.
І це іще не весь перелік здійсненого.
Буду сподіватись, що хтось опише той час і ті події у історії Вінниці.
Буду вдячний за коментарі.
А далі наводимо публікацію вже згаданого Віктора Швеця.
– Цю Людину має знати і пам’ятати кожен поважаючий себе та люблячий своє місто вінничанин !
Генріх Адамович Лютворт ( 25 січня 1925 – 12 липня 1972 ) – міський голова Вінниці (з 28 лютого 1963 року по 10 грудня 1964 року), радянський чиновник, історик-краєзнавець.
…Завдяки цій людині у Вінниці з’явився мікрорайон «Вишенька». Це місто в місті. Це не тільки житловий масив, а і медичне містечко, підприємства, ВУЗи, школи, дитсадки, ботанічний сад та парк відпочинку. Навіть сама назва «Вишенька» це була його наполеглива ініціатива, замість запланованої секретарем обкому партії з ідеології та пропаганди,- назви «Черемушки». (Пояснивши та переконавши тим, що:- “Черемуха рясно цвіте під Москвою, а у Вінниці має бути «Вишенька»!”).
...Вільно володіючи польською мовою Генріх Адамович очолив делегацію Вінниці у місто Кельце(Польща), уклавши там договір про міста побратими. Після чого з’явилася вулиця Келецька замість вулиці Спартаківська. На Келецькій був побудований ресторан «Кельце»(якого вже нема).
...З особистої ініціативи Лютворта, ним було організовано побудову першої у Вінниці тролейбусної лінії (від будівельного технікуму до нового радіолампового заводу, на східній околиці міста). Він особисто їздив у місто Енгельс Саратовської області, домовлятися про позапланову поставку тролейбусів - адже в СРСР усе було наперед розплановано, а Вінниці у планах не було. Їздив у Севастополь - звідти поставлялись дроти для тролейбусних ліній. Особисто вів перемовини з власниками будинків уздовж вулиці Островського - для тролейбусів вулицю розширили, а городи власників трохи урізали. В СРСР усе було плановим. На тролейбусну лінію коштів у бюджеті міста не передбачалось, а тому, у результаті складних перемовин з керівниками заводів та їх міністерствами вдалося закумулювати потрібні кошти. Нарешті, 18 лютого 1964 року тролейбус було пущено. ...За цю ініціативу без узгодження з центральними плановими органами,- отримав від партійного керівництва сувору догану (“за самоуправство і порушення соціалістичної дисципліни планування”!). У ті часи це передостанній крок перед виключенням з партії та засудженням до в’язниці. Отримавши таку “подяку”, результатом було - лікарня з обширним інфарктом у віці 41 рік, та у подальшому був змушеним покинути посаду міського голови.
...Його ініціативно-засновницька діяльність почалась іще у педагогічному інституті, де він був викладачем на кафедрі історії, та секретарем парткому інституту, водночас. Він переконав ректора інституту О.М. Ткаченка створити факультет фізвиховання, який в подальшому виховав сотні педагогів та тренерів. ....Пролобіював створення першого на Поділлі технічного ВУЗу - Вінницького політехнічного інституту.(у ньому зявився першим серед вузів - стадіон з гумовим покриттям.)
...Завдяки Генріху Адамовичу, Вінниця отримала замість смердючого базару та яру з тодішньою назвою «Каліча», - площу ім. Гагаріна, на якій знаходиться Центральний універмаг, готель, та житлові будинки. Ним була організована забудова земельних ділянок для сотен офіцерів, звільнених масово у запас в 60-х роках. Відкрито новий палац піонерів та школярів на Хмельницькому шосе. Прокладено нові трамвайні лінії, газифіковано понад 15 тис. квартир. За його ініціативи та власноруч разом з вченими ботаніками, ним був закладений у 1963 році - Ботанічний сад з парком відпочинку.(біля «Вишеньського озера»). При ньому було засновано Вінницький ендокринологічний диспансер. ....За своє недовге життя, Лютворту вдалося зробити з невеличкого містечка над Бугом,- справжній обласний центр. ...Помер Генріх Адамович у віці 47 років, 12 липня 1972 року.
Дізнавшись біографію цієї Людини, мене дуже здивувало, коли шукаючи у каталозі меморіальних пам’ятних дошок Вінниці, я не знайшов прізвища Лютворт !, (вже не кажучи про повноціний пам’ятник або назви вулиці на честь цієї знакової для Вінниці постаті.)
А чому цього не має? ...Може тому, що теперішнім можновладцям та керівникам міста це не потрібно? Напевно, не потрібно,-щоб електорату не було з ким їх порівнювати, та надалі навішувати на себе медалі і отримувати відзнаки за “Найкомфортніше в Україні місто для проживання”?
...На мою думку, Генріх Адамович Лютворт заслугував на Вічну Пам’ять !
Віктор Швець
