У минулому ми писали, як російські емігранти в Німеччині нищать табличку, де сказано, що саме тут російський цар, перебуваючи на курорті в місті Баден Емс, підписав закон про повну заборону української мови. Коли уважно вчитаємось у той Емський та Валуєвський укази, то побачимо, що там українською категорично заборонялось випускати і релігійні книги, перекладати їх та правити служби в церкві. Тому і застосовували старослов’янську мову з примусу. Навіть коли в Болгарії, де була заснована ця штучна мова богословами-братами — Кирилом і Мефодієм, вже перейшли на сучасну болгарську мову.
А у нас і далі у церквах московського патріархату твердять, що це мова Бога, а українська — «телячья», яку він не чує.
Розвінчуємо ці твердження разом. Бо Ісус Христос розмовляв арамійською мовою і навіть на галілейському діалекті. Першою християнство визнала Візантія за царя Костянтина і його матері Олени. Вони не лише всі основні храми в Ізраїлі відбудували, але й книги церковні почали видавати. Зрозуміло, що не старослов’янською. Одна із перших, Грецька церква, книги писала грецькою.
Але перші мови Святого письма були важкими для слов’ян. І тому, щоб зробити більш доступними релігійні книги, для них болгарські богослови Кирило та Мефодій вигадали глаголицю. Вже на основі глаголиці після них заснували кирилицю. Мову, яка ближча і доступніша слов’янам.
Спеціально об’їхала шляхами Кирила і Мефодія у Болгарії. І вивчила їхній шлях. Тому розвію легенду, що це була мова Бога. Ні, вони переклали Біблію і Євангеліє на староболгарську мову із грецької. Всього лиш ПЕРЕКЛАЛИ. І жили вони в 815-885 р.р. у Болгарії, Греції. Як відомо, хрестив Київську Русь-Україну Володимир у 988 році. Тобто за 100 років вже після цих подій.. Тут є цікавий факт. Бо, за деякими переказами, хрестив Русь насправді, раніше більш як на сто років, князь Аскольд (830-882). Якщо так, то версія, що Кирило і Мефодій приїздили до Києва і проповідували (спогади про це існують у світовій історії), виглядає правдоподібною.
Богослови Кирило і Мефодій переклали на старослов’янську, як її називають у нас, у Болгарії — староболгарську, «Святе письмо»! І тому Біблія, Євангеліє, інші церковні книги прийшли до нас уже у старослов’янському перекладі. А до цього більше 500 років християнський, православний світ молився латиною та грецькою!
Отож, коли вам хто каже, що старослов’янська мова священна і українською молитись не можна — вважайте, що він повторює вимоги Емського указу царя російської імперії чи її міністра Валуєва. І, крім хитрої пропаганди, тут нічого немає. Просто коли Бог буде доступнішим і його вчення та заповіді зрозуміліші, не буде отого страху, на якому виховувала РПЦ і її філіал в Україні — московський патріархат – свою паству. А стане зрозуміло, що Бог — це любов. І все так геніально просто і доступно. А не незрозуміло і покрито страхом кари Божої.
І те: пакі, пакі, Господу помолимось — перекладається просто: ще і ще Господу помолимось… То хіба не зручніше так? Що від цього в молитві змінюється?
А якщо зазомбовані «священной речью» заперечуватимуть — наведіть їм слова апостола Павла (псл. 14): «Молись до Бога мовою, яка тобі рідна, але відтворюй дослівно вчення його». Ось і всі вимоги.
Скажіть, якби у всіх вимагали однієї мови в молитві, чи сталося б на Трійцю всім відоме явище, описане у вченні Божому — всі апостоли стали розмовляти різними мовами. І отримали заповідь Божу йти до цих народів проповідувати християнство.
До нас, в Україну, прийшов апостол Андрій. А з ним перші християни. І щодо мови, яку принесли із царської росії, яку називають старослов’янською. Вона далеко не така, як в тій же Болгарії на службах, в таких же самих православних церквах.
Я провела в одному із найстаріших монастирів — Рильському – декілька днів і вслухалась у молитви. Яким же було здивування, що там Іоана Рильського називають Іваном.
Тому моліться, люди, і слухайте душею і серцем, а не вигаданими псевдоканонами.
Якщо якийсь панотець буде наполягати на своєму — що, мовляв, «надо чтіть ісконние традіції православія» і таки пакі пакі, чи як там ще, звертатись до Бога, ви запитайте його, чи комфортно священникам московського патріархату, які так категорично «топлять» за старослов’янську і «незиблємиє» традиції, їздити на «мерседесах», жити не в підземеллях та печерах, як перші християни, а в комфорних віллах, носити швейцарські годинники і об’їдатись морепродуктами в піст? Ну, і віскі та водочку попивати. Не найгіршу.
Тут, значить, може бути осучаснення і як зручніше та комфортніше. А мова — то тут НЄ, тільки за валуєвськими циркулярами та емськими указами царату? Але якщо ви любите молитись старослов’янською — молитви вивчили — то чому б ні. Християнство — це віра не у якийсь набір священних слів, а в СЛОВО БОЖЕ.
Як відомо, днями на священному Афоні відбулись служби настоятелів цих храмів разом із священниками Православної Церкви. І вони молились українською. Але на Святій горі, оплоті світового християнства, не називали такі молитви «єрессю».
Думаю, це найголовніший аргумент.
Тетяна Квасюк
