– Гроші не пахнуть? — запитує Ігор Калиновський у листі до редакції. — По де­кілька разів на добу лунають сирени… Тривають обстріли всієї території України.

Жахливі руйнування інфраструктури та житла. Каліцтва, смерть, похорони… Уся країна живе в умовах жорсткої економії. Навіть діти збирають по копійці. Пенсіонери віддають останнє, щоб надати допомогу тим, кому вона вкрай потрібна. А тут така метаморфоза… Наприкінці року голова Гайсинської райради та його заступниця через сесію проводять собі премії…

Так, рішенням 17 сесії Гайсинської райради було затверджено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік голові районної ради Віталію Савчуку та заступнику голови Оксані Мат­вієнко у розмірі середньомісячної зарплати.

Таким рішенням не задоволена й голова Гайсинської РДА Людмила Головашич:

– Та я пана Савчука за період війни разів п’ять бачила. За що премія, не знаю. Але таких обрали… Райрада у перший рік своєї роботи на себе витратила 8 мільйонів. Зараз у них 6 співробітників і фінансування 1 млн 284 тис. грн. Так на державному фінансуванні можна жити, — коментує Людмила Головашич.

На що премія і чи виправдана під час війни – запитали у голови Гайсинської райради Віталія Савчука.

– У нас сьогодні обмежене фінансування, з місцевого бюджету кошти не беремо, існуємо з державної субвенції. Було 1 млн 297 тис. грн, потім нам врізали на 10%. Тому навіть коли працівники йшли у відпустку, фі­зично не могли оплатити їм матеріальну допомогу на оздоровлення, хоча це передбачено законодавством. Тому наприкінці року попросили у районної адміністрації 60-70 тис. грн на соціально-побутові потреби працівникам.

Отримали не лише голова і заступник, а й спеціалісти та прибиральниця. Але спеціалістам я своїм розпорядженням провів ці виплати. А голові і заступнику проводиться через сесію. Рішення пройшло через комісії, його підтримали депутати на сесії. Це не захмарні суми, як хтось думає, а середньомісячна зарплата. Ось у мене посадовий оклад 15 700 грн, плюс ранг і вислуга, то виходить 21 тис. грн «грязними», а з відрахуваннями — 15 тисяч на руки.

Ми економимо як можемо. Через війну вдалося зекономити на енергоносіях. Скоротили штати з 26,5 посад до 7,5. Фізично — це шість співробітників і одна вакансія вільна.

– А це правда, що вас не застати на роботі?

– Хто мене хоче бачити, то ніяких проблем. Якщо відрядження, то є офіційне підтвердження. Якщо на території Гайсинського району, а у нас громад багато, то я на телефоні. Графіка прийому не завжди вдається дотримуватися, війна внесла свої корективи. Якщо є нагальні потреби в особистій зустрічі, готовий будь-куди під’їхати.

— А сесії як ви проводите?

— В онлайн-режимі. Чому? Бо сьогодні на сесії 3-4 питання. Ті основні завдання, які прописані в законодавстві з передачі майна та об’єктів, ми виконали ще на початку каденції. Зараз таких нагальних питань немає. Та й депутати часто не мають можливості добиратися з різних куточків району, часто по 100 кілометрів, щоб фізично бути на сесії. Така ж ситуація по всіх ра­йонах.

Людмила ПОЛІЩУК