Ця публікація викликала великий резонанс на нашому сайті. Ось що пропонують читачі та небайдужі вінничани, волонтери.
Нагадаємо її зміст.
– Сьогодні проводжали в останню путь воїна Андрія. І те, що побачили — просто шокувало. Іде процесія містом. В автобусах, машинах військові…
Центральна вулиця Соборна! Повно людей, особливо на зупинках. Ви думаєте, хтось масово ставав на коліна?
Здоровані йшли, попиваючи каву, щось «перетирали», дівчата з посмішками «базарили», байдужі тітки валили собі!
Вірите, душа розривалась. Хотілось крикнути: «Люди, вам що, повилазило?!!!»…
Вони ж там гинуть за вас! Чи ви хочете, щоб і воїни наші так збайдужіли і пустили цю нечисть сюди? Щоб тут, не приведи Боже, було 10 Буч?!
Далі — більше! Попри те що за жодних обставин перед катафалком переходити дорогу не радять, як і обганяти, люди перли через перехід впритул до похоронної процесії! Навіть не зупинившись! Яке там на коліна?
Автомобілісти на модних тачках з байдужими обличчями просто підрізали похоронну процесію! І ще нервувались, чому це їм сигналять поліцейські машини супроводу…
У чому причина? У втомі? Але цього ворог лише чекає!
Чи у байдужості? Звідки вона?
Підходять і обурюються військові, що приїхали на прощання із побратимом:
— А ось ми вчора бойового товариша хоронили у Львові.
Піднесли до ратуші. Такий обов’язковий ритуал. Мер віддав шану, став на коліна, як і його підлеглі. А чому у Вінниці не так?
Його доповнює інший воїн:
— У Немирові, Літині, Оратові, інших громадах голови чи заступники голів громад постійно беруть участь у прощаннях. А у вас чому ні?…
Чому ти, Віннице, інші міста та села із схожими ситуаціями, так сховались від чийогось болю? Думаєте, так легше?
Ні! Бо завтра наступить черга, боронь Боже, дітей, чоловіків, онуків чи просто самих тих, хто сьогодні проігнорував похорон іншого захисника… Бог бачить все!
– Ось погляньте, це вже другий квартал із нашими побратимами тут. А ще рік тому тут була похоронена лише одна військова, — розповідає офіцер ЗСУ Юлія Щербань.
– А я йду цими нескінченними німими рядами… І бачу лише море потухлих очей… і шум принизливого вітру, що розгортає прапори над свіжими могилами. І болото… болото… болото…
Як символ того, мокшанського, в яке хочуть втоптати нас! А ще моральним болотом є байдужість! Не піддаваймось їй, люди!
Тетяна Редько
Чому міська рада, депутати самоусунулись від урочистих поховань героїв?
Ось які відгуки надійшли на нашу публікацію:
Дуже своєчасно порушена проблема! Країна так і не стала на рейки війни, на марафоні продовжують жартувати ті, хто цю війну впустив у наш дім, влада краде, як в останній день.. Війна не прийшла в кожен дім, тому люди черстві і байдужі. Боляче це все…
Тетяна Баглай, вінничанка
Вінницька влада нехай візьме це на замітку. Владі потрібно проаналізувати свої вчинки.
Антоніна Крисюк
Байдужість вбиває без куль.
Дякую, колеги, що все це проходить крізь ваше серце.
Не всім «по цимбалах» …
Наталя Таранюк,
журналістка, Іллінці
Як на мене, то це політика в місті саме така…. Якби у нас було поховання усіх вінничан в центральному соборі, пронесення тіла по Соборній, то більшість людей бачили б ЦІНУ свого життя. Вони б бачили скільки поховань у Вінниці мало не щодня. А так, ви ж бачили, як люди були, м’яко кажучи, здивовані, що хтось, виявляється, вмирає. Вони дивились на нас у більшості, як на марсіан…
Таня Власюк, волонтерка
А що ви чекали від вінницької влади? Вони бомбосховища почали облаштовувати після кількох місяців війни, поки не отримали пі…єй з Києва. Але щодо самих містян… реально соромно: підрізати на дорозі та йти поперек дороги в такій ситуації… ну це взагалі. Так, певно, робить той, кого війна не торкнулася. Але ж все більше людей призивають на фронт. Ніхто не знає, що буде завтра. Завжди треба залишатися людьми, а особливо в такий важкий час…
Альона Білан
Патріотизм потрібно виховувати з дитинства, на жаль, в нашому місті в цьому процесі прогалина.
Приклад мають показувати керівництво міста, вчителі, ЗМІ та ГО.
Потрібен щоденний патріотизм, він починається зі спілкування рідною українською мовою і повагою до країни. До загиблих, які не пускають ворога до Вінниці.
Вийдіть на вулиці Вінниці і порахуйте, скільки оточуючих вас людей спілкується українською — державною, вистражданою, рідною мовою. Переконалися?
Відповідь на гострі питання статті.
Тетяна Радько, вінничанка
Трішки потрібно народу гайки, мабуть, затягнути. Розслабон впіймали. Поки не переможемо — не можна розслаблятися.
Віталій Максимчук
Чому високопосадовці не беруть участі у прощанні з загиблими героями? Тому що у цій війні не беруть участі ні їхні діти, ні вони самі! Вони убезпечили свої ситі шкури багатозначними сумами у виборчий фонд, отримана посада дає гарантію залізної броні свого м’якого крісла. За нащадків вже давно подбали, порозпихавши по ближніх і дальніх зарубіжжях. А що робить поліція супроводу? Їхня присутність для «понтів»? Думаю, взагалі потрібно міняти усталені звичаї прощання з героями. По-перше, за погану організацію процесу зустрічі і прощання з героями мають відповідати конкретні люди, на яких покладені такі обов’язки.
Рух транспорту на час проходження процесії має бути перекритий тим же ескортом поліцейського супроводу, а «Плине кача» з динаміків має рвати душу кожному, хто трапляється на шляху. І це не буде виглядати ні занадто показово, ні занадто надлишково, бо наші воїни варті незмірно більших почестей. Потрібно більше приділяти уваги донесенню до населення у засобах масової інформації про втрати наших захисників, а не присипляти і заспокоювати замовчуванням. Будити, будити совість, піднімати рівень єдності в нашому спільному горі, інакше станемо схожими на оркостан.
Галина Тулінова
Сумно. Гайсин: наш мер в його поважному віці проводить мітинги поховання загиблих воїнів по всіх населених пунктах ТГ ще з початку війни з 2014 року, які зараз по всій ТГ проходять мало не щоденно. Розмовляє із сім‘ями загиблих, пропонує їм допомогу і підтримку, і просить звертатись з будь-яких питань. У похоронних процесіях, які організовані відділом культури міської ради, бере участь все керівництво мерії.
А байдужість людей — вона кругом однакова. Йдем по парку в похоронній процесії, проводжаючи під звуки духового оркестру загиблого Героя, а воно сидить на лавочці і суші запихає в рот.., а на коліна опускаються люди похилого віку…
Людмила Залевська, Гайсин
Це відповідь, чому у нашій країні війна. Тому, що наші громадяни вже так збайдужіли до всього, до горя, до того, що робилось в країні, зачерствіло серце, тому що ми жили добре, у нас не було землетрусів, повеней, та й нестачі з водою та хлібом у нас не було, як у других країнах. От вам і результат.
Любов Дашківська
Потрібно проводити роз'яснювальну роботу у всіх закладах, де збираються люди будь-якого віку — від дітей до літніх... Війна дає нам уроки людяності, і ми повинні їх засвоювати.
У Вінниці працюють потужні волонтерські об'єднання та гуртують навколо себе нових вінницьких.
Людмила Хльосткіна
Потрібно, щоб хтось від влади був відповідальним за процедуру поховання, приміром, відділ культури. Вони ж повинні організувати музичний супровід журливими мелодіями, хоча б в певних місцях, де найбільше людей.
А з авто «ПОЛІЦІЯ», яке їде попереду процесії, хай би лунав заклик-звернення до людей типу: «Вклоніться чи станьте на коліна, віддайте честь загиблому ГЕРОЮ, який віддав життя за наш мирний спокій».
Микола Самборський
Від редакції. Тут і сказати нічого. Все за нас сказали вінничани та читачі. Тут лише представникам влади та освітніх закладів, культури, потрібно уважно прочитати та виправити допущені помилки. Бо жити під час війни ніхто не вчився. Але порядність людей якраз полягає у тому, щоб виправити помилки і гідно вийти із ситуації.
