Як відомо, масштабна пожежа на військових складах у Калинівці шокувала не лише Вінниччину, але й всю Україну. Хто це зробив – диверсанти, свої комерсанти, що хотіли закрити вкрадену нестачу, чи старі кадри з помсти новому керівнику, який почав далеко рити – досі не встановлено. Хоча в наших правоохоронців цю справу забрали, і тепер повністю розслідування підпалу складів провадить Генеральна прокуратура. Якими лише версіями не обростала ця трагедія.

А тепер чергова сенсація. Бо ж звістка про те, що повстанцям, не ІДІЛ, а тим, хто воює проти диктатора Асада, вдалось збити російський військовий літак і застрелити вже на землі в бою російського пілота – облетіла весь світ.

Спочатку казали, що пілот Роман Філіпов також має відношення до Вінниці, бо саме в Бельбеку дислокувалась льотна частина ВПС, штаб яких у нас. Так, це та сама, якою командував нині нардеп Мамчур, який повів до вже пошкоджених диверсантами літаків своїх підлеглих, співаючи Гімн України. Щоправда, в досвідчених льотчиків досі одне запитання:

– Чому не піднялась у повітря ця ескадрилья? Адже там був, без перебільшення, золотий фонд України! Адже це півгодини часу і наказ командування…

Але маємо те, що маємо. І навіть гіпотези, що там все керівництво і офіцери російської й української частин переродичались кумівством. Не секрет, що й багато льотчиків перейшло на бік Росії…

Кажуть, багато з них тепер направлені на службу в Сирію. І навіть цього льотчика спочатку вважали одним із зрадників країни. Але факти не підтвердились. Це був російський офіцер, один із кращих штурмовиків Роман Філіпов, який був переведений на службу до Криму вже за окупації його Росією до змішаного полку, куди ввійшли і українські льотчики-зрадники.

І ось навздогін заява про переносний зенітно-ракетний комплекс із України, зокрема з вінницьких складів. Це не просто заява – це інформаційна бомба. Бо ж неважко здогадатись, що саме цією заявою Росія хоче налаштувати весь світ проти України щодо того, що вона постачає зброю незаконним збройним формуванням. І не просто постачає, а вони вбивають російських офіцерів-героїв. Адже весь цивілізований світ вважає присутність російських військ у Сирії і те, що вони бомблять села і міста іншої країни, злочином. А для росіян вони — герої, що виконують інтернаціональний обов’язок… Ну, як в Афганістані.

Зрозуміло, що це хитро продумана пропагандистська «утка». Це підтвердили і в СБУ, куди ми звернулись за коментарем.

Але для чого вона? У першу чергу, щоб об’єднати народ Росії перед виборами щодо ворогів. Так, основних – України та Америки. Так показують їхні соцопитування «шкали ненависті». А Вінниця, як відомо, асоціюється зі всією владою України. Тож неважко здогадатись, яку чергову порцію ненависті залито за шкуру громадянам Росії щодо українських «вінницьких», які організували поставки зброї до Сирії, якою вбили їхнього льотчика-героя.

Висновки: по-перше, нас ще довго не покинуть. Бо Вінниця для них тепер – центр ненависті.

Друге — владі дійсно треба усвідомити масштаби загрози і не на активістів-патріотів виставляти вовкодавів та спецпризначенців.

Третє — Росія лише завдяки тиску Заходу та США на економіку та оточення Путіна стримує повномасштабну війну. Відкрию секрет – для влади Росії є дуже одна, непримітна для загалу, але рокова цифра статистики. Вже очевидний факт, що більше 75 відсотків росіян не люблять українців. Але ось воювати з ними хочуть лише 27-30%. І далі, як не старається їхня спецпропаганда – цей градус підняти не може. Бо! Воно полягає в тому, що дві третини росіян пов’язані із українцями родинними узами. І тому ось цей запобіжник спрацьовує. Бо посваритись і навіть зненавидіти – це одне, а вбивати батьків, сестер, братів рідних і навіть троюрідних – це поки що ні!!! І ось такі закиди із вбивством вінницькими снарядами російського льотчика – саме ті удари по серцях росіян, щоб підняти процент…

Отож озброюємось, у тому числі знаннями та здоровим глуздом, і готуймося до нових викликів, які ми можемо подолати лише разом – народ і влада. Щоправда, із тим єднанням сьогодні ще гірша статистика. І її негайно треба підтягувати. Маю необережність мати другу військову освіту – офіцера спецпропаганди. Повірте, знаю, що кажу.

Заслужений журналіст України