Вінничани пам’ятають Олександра, як ідейного патріота України. Він брав участь у Помаранчевій революції та Революцій Гідності. Був на столичному Майдані у ніч розстрілу Небесної сотні. Вже тоді Олександр зрозумів, якою дорогою ціною доведеться українцям виборювати свою незалежність від росії.

Усі 9 років війни Олександр Петлінський підтримував оборонців України. А 24 лютого минулого року, коли почався повномасштабний наступ росіян, добрий, щирий, дуже толерантний Олександр вирішив взяти до рук зброю і захищати українську Україну.

Побратими згадують, що воїн Олександр Петлінський брав участь у боюях на Харківському напрямку – в Ізюмі та Куп’ятнську. Бій за Бахмут для воїна став останнім…

Вінницькі волонтери розповідають про Олександра, як дуже чуйну людину. Він завжди допомагав бездомним тваринам. Котиків і собак привозив у Вінницю із зони бойових дій. А зарплату військового витрчав на притулки для тварин. Востаннє перерахував 30 тис.грн на допомогу беззахисним тваринам.

– Найдорожчими для Саші людьми були мама і брат. Але мати минулого року померла. А брат, як і він, пішов у військо. Та встиг на похорон з передової, – розповідають друзі загиблого Героя.

Повен храм близьких, знайомих та побратимів молилися за воїна Олександра у центральному Соборі Вінниці.

– Найвищий прояв любов, коли людина віддає життя за ближнього свого. Ми можемо тільки здогадуватися, що було б із нами, якби воїн Олександр та його побратими не стримували наступ окупантів на українські міста і села. Ми у вічному боргу перед захисниками і щодня у своїх молитвах маємо про них згадувати, – закликав священник.

Сотні вінничан проводжали в останній земний шлях воїна Олександра. Траурний кортеж з Прапорами України пішою ходою йшов центральною вулицею Вінниці. Зупинився громадський транспорт. Люди виходили з машин, з тролейбусів і схиляли голови та вколінно дякували Герою на щиті.

Поховали Олександра Петлінського на Сабарівському кладовищі біля його мами, яку він так любив…