У Вінниці прощалися з майданівцем і воїном Олександром Петлінським

10 березня у запеклих боях під Бахмутом отримав важкі поранення, несумісні з життям, вінницький тероборонівець – 51-річний Олександр Петлінський.

Вінничани пам’ятають Олександра як ідейного патріота України. Він брав участь у Помаранчевій революції та Революції гідності. Був на столичному Майдані у ніч розстрілу Небесної сотні. Вже тоді Олександр зрозумів, якою дорогою ціною доведеться українцям виборювати свою незалежність від росії. Усі 9 років війни Олександр Петлінський підтримував оборонців України. А 24 лютого минулого року, коли почався повномасштабний наступ росіян, добрий, щирий, дуже толерантний Олександр вирішив взяти до рук зброю і захищати українську Україну.

Побратими згадують, що воїн Олександр Петлінський брав участь у боях на Харківському напрямку — в Ізюмі та Куп’ятнську. Бій за Бахмут для воїна став останнім… Вінницькі волонтери розповідають про Олександра як дуже чуйну людину. Він завжди допомагав бездомним тваринам. А зарплату військового витрачав на притулки для тварин.

– Найдорожчими для Саші людьми були мама і брат. Але мати минулого року померла. А брат, як і він, пішов у військо. Та встиг на похорон з передової, — розповідають друзі загиблого Героя.

Сотні вінничан проводжали в останній земний шлях воїна Олександра. Поховали Олександра Петлінського на Сабарівському кладовищі біля його мами, яку він так любив..

Герої Чечельниччини

Ціна нашої свободи, нашої незалежності і нашого життя кожного дня стає більшою. Герої не вмирають. Не вмирають в наших серцях, в нашій пам’яті, але, на жаль, гинуть на полі бою. Найкращі стають ангелами. Поповнив небесне військо й Микола Чепурняк. Він віддав найдорожче — своє життя, боронячи Батьківщину, боронячи всіх нас від чорної ворожої навали. Сумує його рідне село Бритавка, сумує Чечельниччина, сумує Україна.

18 березня герой повернувся на рідну землю.

Полетів у небо десантник

Нестерпний біль пронизує душу за наших Героїв, наших захисників. Ворог продовжує лік втрат синів України. Янголом неба став і 35-річний Олексій Колесов, житель с. Журавлівка Тульчинської громади. Олексій був стрільцем-номером обслуги парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону. 15 березня поблизу н. п. Червонопопівка Сєверодонецького району Луганської області життєва зірка мужнього та хороброго воїна навіки згасла. Олексій більше ніколи не пройде рідними вулицями, але родина, друзі, односельці та побратими завжди пам’ятатимуть його безцінний вклад у звільнення нашої країни від російської навали. Герої не вмирають!

На щиті повернувся Олександр Максимчук

Сили оборони України щодня, щохвилини ведуть бої з окупантом, даючи рішучу відсіч ворожій орді. Стійкістю та силою наших воїнів захоплюється увесь світ. Жорстока війна збирає свій кривавий врожай, забирає від нас гідних синів української землі. 15 березня біля с. Новосельське на Донеччині загинув воїн із Пикова Іванівської ТГ Олександр Максимчук. Земляки, багаточисельна громада у невимовній жалобі… Бо чекали Олександра з Перемогою, а не на щиті… Жертовний подвиг заради України, заради земляків ніколи не загубиться у пам’яті майбутніх поколінь…

Загинув Олександр Малай

15 березня, захищаючи Україну і її незалежність, в Донецькій області загинув житель села Оленівка Могилів-Подільської громади гранатометник стрілецького батальйону — Олександр Малай. Воїну навіки 42. Ще стільки планів та задумів, ще стільки сил і натхнення, які обірвала війна…

Був батьком, братом, взіцем мужності

На фронті загинув Павло Скрипник з Гнівані.

У жалобі друг і побратим Володимир Сірант:

– Ти був найкращим! Для багатьох ти був батьком та братом, ти був взірецем мужності та людяності, ти був Патріотом з Україною в серці! Твоє слово мало міць, сильнішу за зброю! Схиляємо голови перед тобою, наш Герой!!! Сьогодні ти став моїм, нашим болем. Вічна Світла Пам’ять тобі, Павле… Рідним висловлюємо наші співчуття від побратимів.

За волю та незалежність України віддав своє життя Максим Нижник

Про болючу втрату повідомила голова Гайсинської РДА Людмила Головашич:

– 8 березня у бою за Україну, виявивши стійкість і муж­ність, відданий військовій присязі на вірність українському народу, в місті Бахмут на Донечинні загинув наш земляк, гайсинчанин, Герой — 28-річний Максим Нижник. У перші дні повномасштабного російського вторгнення Максим, як справ­жній чоловік, пішов до військкомату. 25 лютого 2022 року вступив до лав 120-ої окремої бригади територіальної оборони міста Вінниці. Пізніше ТрО приєднали до 93 механізованої бригади «Холодний Яр». Від­важний, сміливий, звитяжний, нескорений, відданий син свого народу протистояв ворогові на полі бою до останнього.

16 березня у міському парку Гайсина прощалися з Героєм, який мужньо захищав Україну…

У Козятинській громаді жалоба

15 березня у Козятинській громаді було оголошено Днем жалоби за загиблим захисником України Віталієм Жуківським. На площі Героїв Майдану сотні земляків, друзів, побратимів сказали останнє «Дякую» воїну, який віддав життя за Україну, громаду, родину.

Своє життя за свободу і незалежність України

віддав житель с. Флорино — Олег Савчук. 13 березня у н. п. Дубово-Василівка Донецької області під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони та стримування збройної агресії російської федерації Олег прийняв останній бій. Чорні хустки та мовчазна туга за воїном у рідних, у односельчан, в Україні.

Владислав із батьком і братом пішов у Бершадську тероборону і загинув на фронті

Футбольна спільнота Бершадщини у жалобі…

– Сьогодні прийшла страшна звістка. Під Бахмутом загинув гравець ФК»Світанок-Агросвіт», мешканець села Тирлівка, 28-річний Владислав Касумов. З перших днів війни він разом зі своїми батьком та братом вступив в підрозділ Бершадької територіальної оборони. Майже місяць тому був переведений безпосередньо в зону бойових дій, і ось сьогодні стало відомо, що Владислав загинув… Світла пам’ять тобі, дорогий наш брате! — повідомляють у спільноті «Футбол Бершадського району».

Гинуть діти…

Страшна звістка сколихнула Вінниччину… Загинув мужній воїн — Дмитро Губрій, житель села Шолудьки.

– Важко підібрати слова, щоб розділити горе втрати! Хай прийме Господь до квітучого саду, де немає сліз і печалі, нашого дорогого воїна. Низький уклін батькам за справжнього Героя, який віддав своє життя за Україну! — у скорботі земляки.

Устя у чорній хустині

16 березня, під час виконання бойових завдань у районі н. п. Новоданилівка Пологівського району Запорізької області, захищаючи Україну у безжальній та жорстокій війні, за рідну землю загинув житель с. Устя Петро Самборський. Він з 2015 року брав участь в Антитерористичній операції на Сході України. Під час повномасштабного вторгнення на Батьківщину і до останнього свого подиху боронив рідну країну. Не шкодуючи себе, виконував поставлені завдання.

У Шпиків прилетіла похоронка

Пекучий біль та журба повисли над Шпиківською громадою. Розриває серця земляків страшна звістка про трагічну загибель 35-річного Василя Шевчука із смт Шпиків. Солдат Василь Шевчук був помічником гранатометника батальйону оперативного призначення.

Боронивши рідну землю, під час виконання бойового завдання, 15 березня в результаті артилерійського обстрілу позицій противником в районі н. п. Спірне Донецької області обірвалася боротьба мужнього Героя…

Медики не змогли врятувати воїна

Страшна звістка надійшла у Ямпільську громаду. Перестало битися серце військовослужбовця, 48-річного Олександра Троценка із с. Северинівка. Сталося непоправне горе… 20 березня у Військово-медичному клі­ні­чному центрі Центрального регіону медики не змогли врятувати мужнього захисника. Причиною смерті військового встановлено поліорганну недостатність. Ямпільчани розділяють біль і тугу рідних за Олександром.

Сергія евакуювали з поля бою, але не встигли врятувати

18 березня загинув житель с. Баланівка Сергій Ковалишин. Воїн був відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність. Але в результаті вогневого зіткнення з противником Сергій Ковалишен отримав поранення та під час проведення евакуації помер в районі Бахмуту.

Легіони небесного війська поповнив Віталій Олійник

41-річний воїн-захисник родом із с. Кинашів Тульчинської громади. На війні він був кулеметником стрілецького батальйону. 17 березня біля н. п. Первомайське Донецької області оборонець України прийняв свій останній бій. Не стало патріота, воїна, гарної та щирої людини.

Не ховався «за бугром», а прийняв бій з окупантами

Громада села Мелешків Кіблицького старостинського округу Гайсинської територіальної громади 17 березня провела у засвіти ще одного захисника із свого куточка. Даючи відсіч російському агресору, при виконанні бойового завдання загинув 34-річний Ігор Добрянський. Ігор мав цивільну спеціальність фельдшера. Довгий час присвятив себе медичній сфері: лікував односельчан-мелешківчан, кібличан, зятківчан. Мав досвід роботи анестезистом в Тростянецькій лікарні. З 2016 року по 2019 рік брав участь в АТО-ООС, був учасником бойових дій.

Потім був за кордоном. Але коли почалася велика війна, повернувся в Україну, аби знову захищати свою землю від лютих окупантів. Не ховався за бугром не злякався російських душогубів, а прийшов на призовну дільницю і став у лави Збройних сил України. Проходив службу у 59 бригаді на посаді бойового медика в тактичному підрозділі роти військової розвідки.

За останній рік повномасштабної агресії російських головорізів Ігор Добрянський захищав українську землю на Херсонщині, а потім на Донеччині. 15 березня, поблизу н. п. Невельське Донецької області, відчайдушний боєць дав останній бій. У Ігоря залишились дружина, двоє синів, мати, батько.

Посмертний орден для мужнього воїна

У Погребищенській територіальній громаді попрощалися жителем с. Ординці Сергієм Солодким. 10 березня поблизу н.п. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу воїн загинув.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України президент нагородив Сергія Солодкого орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно.

Калинівська громада у жалобі за воїном

15 березня на Донеччині загинув житель Пикова 38-річний Олександр Максимчук.

Першу освіту Олександра здобув у загальноосвітній школі с. Пиків. Потім навчався у Вінницькому аграрному університеті. У 2016 році разом з родиною переїхав до Калинівки, де й облаштовував життя, будував плани на майбутнє. Але 24 лютого 2022 року Олександр Максимчук, не вагаючись ні секунди, пішов до військкомату, взяв в руки зброю та став на захист України. Був вірним сином своєї землі, справжнім патріотом, який віддав за нашу свободу та незалежність найдорожче – своє життя.

Жмеринчани на колінах

Жмеринська міська територіальна громада втратила ще одного славного сина, що відважно боронив українську землю. Не стало патріота, воїна, гарної та щирої людини Петра Солоненка. До початку повномасштабної війни чоловік працював у місцевому фермерському господарстві, а з листопада 2022 року взяв до рук зброю, щоб боронити Україну. Досвідчений воїн, який ще у 2016 році давав відсіч ворогові на Сході України, тепер у складі оперативного угруповання військ «Запоріжжя» разом з побратимами відстоював незалежність України та її територіальну цілісність.

За мужність та самовідданість, виявлені при виконанні бойових завдань, у січні цього року старший сержант Петро Солоненко нагороджений медаллю «За оборону Запоріжжя».

Серце мужнього воїна зупинилось 7 березня в селі Мань­ківці на Донеччині. Загинув 42-річний воїн під час ворожого артилерійського обстрілу. Прощання з воїном-оборонцем відбулося 16 березня у його рідному селі Дубова.

Ще один жмеринчанин востаннє повернувся додому. Віталій Орлов ще у грудні минулого року став до лав захисників рідної землі. Він мріяв, щоб в Україні якнайшвидше закінчилась війна та його донечка, рідні, близькі, земляки та усі українці жили під мирним небом. Щодня пліч-о-пліч з побратимами 67-ої окремої механізованої бригади жмеринчанин наближав Перемогу. Він хотів радіти здобуткам та перемогам своєї доньки і бути їй опорою в житті. Та не судилось… Страшна війна забрала життя турботливого батька та сім’янина… Серце Віталія зупинилось у 39… Недожив, недомріяв, але він свято вірив в Україну та віддав за рідну країну найдорожче — життя. Загинув мужній воїн-оборонець 10 березня під Бахмутом.

Бершадська громада попрощалась із Олегом Савчуком

Він до останнього був вірний військовій присязі, та 13 березня в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання мужній воїн загинув. Земляки згадують, що Олег був щирою, відкритою, цілеспрямованою людиною, понад усе любив життя. Був хорошим товаришем і бойовим побратимом, завжди готовим на допомогу іншим. Уся Бершадська територіальна громада схиляє голови в глибокій скорботі.

У Томашпільській громаді знову чорна звістка з фронту

На Сході країни, обороняючи цілісність Батьківщини, загинув 32-річний горишківчанин Ігор Гаврилюк.

– Немає слів, якими можна було б розрадити та заспокоїти рідних у цю важку мить болючої, гіркої втрати. Висловлюємо щирі співчуття батькам Анатолію Семеновичу та Ользі Володимирівні, дружині Оксані Василівні, синочку Андрію, родині загиблого воїна. Розділяємо ваше горе та сумуємо разом із вами, — у жалобі земляки.

Після трьох місяців надії та материнських сліз

23-річний воїн повернувся додому…

18 березня жителі Кунянського старостинського округу проводжали в останній шлях молодого земляка, відважного воїна, справжнього патріота 23-річного Максима Кривошапка. Була короткою життєва дорога Максима. Він встиг закінчити Кунянську загальноосвітню школу, Теплицький професійний аграрний коледж. А з першого дня повномасштабного вторгнення хлопець рвався воювати. Він довго просився у військо, проблеми зі здоров’ям не стали на заваді його бажанню вигнати ворогів з України та повернути Крим. Таки добровольцем туди пішов. Максим служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді. З 17 грудня 2022 року Максима вважали безвісти зниклим на Луганщині. Однак 10 березня тіло юного Героя було ідентифіковане у н. п. Білогорівка, де він зустрів останній бій в своєму житті. Після трьох місяців надії, віри, материнських сліз та молитов тіло захисника Максима Кривошапка знайшло спокій на рідній землі — у рідній Куні… Він повернувся до своїх рідних, і тепер йому навіки 23… Максим до останнього був вірний військовій присязі, стоячи на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини.

Батько разом із сином воював за Україну

19 березня у Стрижавці прощалися з Юрієм Кононенком. Він мужньо захищав рідну Україну і віддав за неї своє життя.

Народився Юрій у Вінниці, там же закінчив школу №29. В одному з місцевих училищ здобув спеціальність регулювальника радіоелектронної апаратури. У 1986 році переїхав жити до Стрижавки. Мав армійський досвід, тому влаштувався працювати начальником варти до Стрижавської виправної колонії, а згодом – до військової частини №3008. Саме у війську зміг реалізувати свій потенціал. Роботу любив, відповідально дотримувався присяги. Від початку повномасштабної війни пішов до територіальної оборони, став командиром взводу. Служив в одному під­роз­ділі зі старшим сином Андрієм, для якого був прикладом витримки і мужності. У березні Юрія Кононенка на псевдо Туман направили у «гарячу точку» на Донеччині, де він гідно виконував бойові завдання. 9 березня у Бахмуті отримав важке поранення і був евакуйований до Дружківської лікарні, а потім – до Дніпра. На жаль, врятувати його не вдалося – серце Героя зупинилося за місяць до 51-го дня народження.

Тростянеччина втратила ще одного мужнього патріота України,

відважного захисника, солдата ЗСУ… 17 березня у бою за Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, поблизу н. п. Невельське Донецької області загинув Роман Мельник з Тростянця. Навіки 41… У великій скорботі, громада висловлює щирі співчуття матері, дружині, родині захисника.

У вічному строю

У Корделівці проводжали в останній земний шлях відважного захисника України Миколу Піцура.

Віддав своє життя за Україну і 53-річний Віктор Кравчук з Козятина. Боєць загинув у Бахмуті.

9 березня під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув могилівчанин, гранатометник батальйону морської піхоти, старший матрос Володимир Коваль.

15 березня під час виконання бойового завдання загинув житель с. Нова Ободівка 49-річний Микола Латуша.

21 березня у Немирівській громаді на щиті зустрічали Дмитра Губрія.

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…

Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК