Плине “кача” над Героями… Небо проливається рясними сльозами… Ці мужні, міцні, надійні Воїни повертаються на рідну Тепличчину “на щиті”. Серце крається від горя.

Ігор Григорович одразу після подій на Майдані записався до ГО “Народна самооборона” (Сколотяний), аби при потребі захищати рідну землю. Допомагав воїнам АТО, будучи волонтером. Згодом сам пішов на війну. Був час, коли міг залишатися з родиною. Міг, але… не міг. “Там побратими. Кличуть, чекають. Я їм потрібен”, – і пішов знову на війну. Він завжди був таким: відповідальним, надійним. Прощай, дорогий товаришу! Ти навічно в нашій пам’яті!

Міркун Сергій – молодий, енергійний – жити та жити! Ростити дітей, кохати дружину, будувати, саджати сади… Ворог віроломно й безжально обірвав усі мрії. Прощай, товаришу!

Низький уклін вам, наші Герої!

Земля в печалі. Стиха плаче небо.
Життя віднині тріснуло навпіл.
Не знає серце: як тепер… Без тебе…
Незгасна пам’ять. Чорний смуток. Біль.

Ячання удовине без розради.
Дитячі сльози – їх не зупинить…
І хочеться гукнути: «Це неправда!»
А смуток не зникає ні на мить.

І знову “кача” плине над Героєм.
І квилить сива чаєчка над ним.
Весна іде. Йде соком під корою…
Так хочеться весни, що без війни…

Щоб щебетали діти, наче птаство.
Аби не гинули Герої до пори.
Аби в родині кожній – сміх і щастя
Під безтурботний щебет дітвори.

Олена Герасименко