Рік мама чекала сина… Бо ж він обіцяв повернутися навесні… Ще минулої весни… Але 20-річний “азовець” до останнього подиху обороняв “Азовсталь”… Ці бої стали для зовсім молодого воїна з Тростянецької громади фатальними…
Аж через рік Ігор Маляр повернувся додому на щиті…
Сьогодні земляки прощалися зі своїм Героєм. Ось що повідомили у Тростянецькій ТГ:
– Кажуть, що Бог забирає до Себе на Небеса найкращих. Прикро і нестерпно боляче, але ненависні російські окупанти також вбивають найкращих патріотів – синів і доньок нашої нескореної і нездоланної України. Серед них – Ігор Маляр – світлий і милий хлопчик, справжній Герой, який назавжди залишився двадцятирічним.
Про нього залишилися світлі спогади, бо був ввічливим і чемним, що у Летківському ліцеї, що у Тульчинському технікумі ветеринарної медицини, що у колективі ПрАТ «Вінницька птахофабрика», куди прийшов працювати одразу по закінченню навчального закладу.
Восени 2020 року Ігоря призвали на строкову службу у Національну Гвардію України. Він пишався цим, адже служити йому випала честь в легендарному полку «Азов», який базувався у Маріуполі.
Навесні 2022 року солдат Ігор Маляр мав демобілізуватися й повернутися до мирного життя, але настало 24-го лютого. Його підрозділу довелося обороняти «Азовсталь». Втішав маму, що все гаразд і що повернеться додому навесні. 26 березня зв’язок з ним обірвався… Рік очікувань… На жаль, дива не сталося…
Сьогодні Ігоря доставили на малу батьківщину. Ніхто з присутніх, які створили живий коридор у Тростянці та рідній Северинівці, а це десятки чоловіків та жінок і, навіть, дітей не приховував сліз.
Ігор Маляр – тридцятий офіційно визнаний загиблий житель Тростянецької громади, починаючи з 24-го лютого – повномасштабної неоголошеної війни.
Не забудемо, не пробачимо!
