У 120 бригаді розповідають про своїх побратимів, про великих лицарів, які тепер у вічному строю. Серед них і вінничанин Віктор Стасюк.

За два тижні до свого сорок восьмого дня народження загинув мужній воїн,  військовослужбовець 120 бригада територіальної оборони ЗСУ — сержант Віктор Стасюк. Життя справжнього патріота та великого життєлюба обірвали осколки ворожого снаряду.

Усі, хто знав Віктора, розповідають про нього, передусім, як про дуже спортивну людину. Чим він лише не займався! Кудо, карате, кікбоксинг, йога — все його улюблене, та те, що приносило йому успіх. Віктор був життєрадісним та сміливим. Ставив перед собою мету й цілеспрямовано йшов до неї, поки не досягав. Чоловік тренував себе та інших дуже серйозно й насправді вважав, що секрет довголіття полягає в успішному володінні своїм тілом і наполегливих тренуваннях.

Майже за тридцять років до широкомасштабного вторгнення Віктор Стасюк відслужив строкову службу. Спочатку пів року навчання в 248-й окремій навчальній роті РХБЗ у Бердичеві, а згодом, півтора року служби за цією військово-обліковою спеціальністю у 128-й мотострілецькій дивізії у Мукачеві.

А далі — в Силах тероборони. Спочатку це була служба з охорони та оборони різних військових та важливих цивільних об’єктів на теренах Вінниччини. А потім була фортеця Бахмут…

— Він не мав жодних вагань, казав: «Я ж для цього жив усе життя, це моє місце — захищати своїх людей, бо я ж сильний, хто ж, як не я?». З самого початку рвався на передову, боявся, що не встигне повоювати, зробити щось заради нашої майбутньої перемоги. Ми потрапили з ним у різні підрозділи бригади, тож обидва прибули на Бахмутський напрямок, але в різні місця — ділиться спогадами друг та побратим воїна Олег.

Автомобіль, в якому їхав із побратимами Віктор, прямим наведенням розстріляв російський танк. На шляху до позиції машина зупинилася — міняли колесо, і буквально під ноги Віктору прилетіла ворожа міна. Так чи інакше, суті справи це, на жаль, не міняє: вороги забрали ще одне життя. Життя людини у розквіті сил і можливостей, спортсмена і тренера, який планував прожити до 120 років.

Ніхто не буде забутий, за кожного загиблого українця — буде розплата!

Великі Лицарі в нашій пам’яті – продовжують спротив.