26 квітня Україна повернула з російських катівень 42 військовополонених та двох цивільних осіб.
Як повідомили у Координаційному центрі з питань поводження із військовополоненими, серед звільнених 19 військових ЗСУ, двоє — з Нацгвардії, 11 — прикордонників, троє бійців Тероборони та семеро — ВМС. Ці захисники воювали на гарячих напрямках Донбасу, Херсонщини, Харківщини, Луганської та Сумської областей. Є серед них і захисники Маріуполя. Хлопці поранені, одному з них навіть загрожував так званий «суд» на окупованій території…
Вдалося врятувати від російських катівень і чотирьох вінничан. На українській території їх зустріла керівниця Консультаційного центру Центрального регіону Координаційного штабу Юлія Приймак. Вона повідомила, що серед звільнених вінничан є переселенець з Луганська. Він ще у 2012 році приїхав у Вінницю, і наше місто стало йому малою батьківщиною. Тому, коли ми говоримо про звільнених земляків, то і про цього бійця.
Серед тих, кого Україна повернула із російського полону 26 квітня, військовий медик Юрій Армаш із Ямпільщини. У полон захисник потрапив 4 квітня 2022 року. Перебував там понад рік. Утримували Юрія у Новій Каховці.
Ось як перший дзвінок сина з України згадує його мама:
– Син зателефонував через п’ятнадцять хвилин після того, як відбувся обмін. Я була рада чути лише одне: «Мамо, це я. Я в Україні». Його голос я так мріяла почути. Мене просто емоції переповнювали. Казав, що молився, що чекав цього дня, – розповіла Лідія Армаш.
Юрію Армашу 33 роки, він здобув освіту медика та військовослужбовця. Завершивши навчання, у 2017 році пішов захищати країну в зоні АТО. За 4 дні до початку повномасштабного вторгення вирішив звільнитися.
– Він дуже хотів звільнитися, прийшов наказ, але так і не отримав його, бо почалось повномасштабне вторгнення, тому він залишився військовим медиком в Олешках, що на Херсонщині, звідки і потрапив у полон, – повідомила мама.
Зараз родина військового медика за кордоном, але за два тижні після реабілітації сина повернеться додому.
Із російського полону повернувся й Сергій Аркавенко, який у березні 2022 був призваний до лав ЗСУ. Спочатку перебував у місцевій теробороні, слідкував за правопорядком у Ладижині та ближніх громадах. Згодом виконував бойові завдання на Південно-Східному напрямку України. З кінця березня його з побратимами відправили у Бахмут тримати оборонні позиції. Тоді бійці потрапили під артилерійський обстріл.
– Ворог гатив з усіх боків, опинилися в оточенні. Боєприпаси скінчилися, а на допомогу не встигли прийти. Чинили супротив, як могли, але нас було небагато. Щоб не розкривати військову таємницю, не буду вдаватися в деталі. На жаль, ми не змогли відстрілюватися в силу певних обставин, — розповідає Сергій Аркавенко.
— Нам зав’язали очі й кудись повезли. Коли прибули, то приміщення нагадувало підвал школи. Там ми побачили й інших бійців ЗСУ. Як виявилося, дехто з них тут перебував від 3 до 9 місяців. Кімнатка, в якій нас тримали, була дуже мала, спати інколи доводилося сидячи, бо всім не вистачало місця. Їсти давали раз на добу – один сухпайок на 2 осіб. Я не сподівався на такий швидкий обмін, бо хлопці довго чекають. Але уже напередодні Великодня до нас зайшли і сказали, аби ми виходили надвір. Потім нам зав’язали очі, повантажили в авто і кудись везли. Ми й не здогадувалися, що це буде така омріяна воля. Коли привезли, ми побачили наших бійців і зрозуміли, що це обмін. Тоді радості не було меж. Я такого щастя не відчував у житті, — про перші емоції на волі розповів Сергій.
Його та інших звільнених полонених спочатку відправили до шпиталю, переодягнули, дали мобільні телефони.
– У першу чергу подзвонив батькам. Не приховую, були сльози радості. До речі, у моєї мами 18 квітня день народження. Бог їй зробив такий подарунок. Приємно, коли вже всі дізналися про наше звільнення і почали телефонувати. Зараз з побратимами на реабілітації. Чекаю на відпустку. Маю гарний бойовий настрій та передаю всім вітання, — радіє боєць.
Квітами і зі слізьми радості зустрічали свого Героя і на Шаргородщині. Додому повернувся Юрій Наконечний. Ось що про цю радісну подію для всієї громади повідомив голова Володимир Барецький:
– Воїна Збройних сил України Юрія Наконечного з села Івашківці повернули з російського полону на Великдень.
До цього часу воїна вважали зниклим безвісти, та рідні не втрачали надії, чекали, молились, сподівались, шукали його… Юрій брав участь в АТО, у грудні 2022 року знову став у військовий стрій, взяв до рук зброю, щоб захищати рідну Україну від ворога. У лютому 2023 року зв’язок з ним обірвався… Цьогорічний Великдень приніс родині та усій нашій громаді радісну звістку – Юрій живий, Юрій повернувся з полону. Батьки щодня, щохвилини виглядали сина. І ось наш оборонець повернувся додому — в рідне село Івашківці, де його зустрічали усі: і дорослі, і малі. Сльози радості, обійми і щастя в очах батька і матері, рідних та близьких воїна. Хочеться слухати, розповідати і вже ніколи не відпускати. Дай Боже, щоб кожна мати дочекалась живим та здоровим свого сина, дружина – чоловіка, дитина – батька!
Людмила ПОЛІЩУК
