До елітного підрозділу спецпризначенців «прилетіло» за день до запланованого контрнаступу. Загинуло більше 70 воїнів.

22 травня минає рік, як загинули бійці вінницького спецпідрозділу КОРД. 9 загиблих Героїв-спецназівців привезли тоді у Вінницю. Їх хоронило все місто.

– У ніч з 21 на 22 травня, захищаючи територіальну цілісність України, загинули бійці управління Корпусу оперативно-раптової дії Головного управління Нацполіції у Вінницькій області — Михайло Зайцев, Ігор Подзігун, Віталій Антощук, Дмитро Клименко, Богдан Щербань, Богдан Булега, Віталій Олійник, Ігор Бондарчук, Артур Турляк. У складі елітного полку спецпризначенців поліцейські обороняли Київщину та Харків від російських загарбників. Але трагічної ночі ворог обірвав їх життя… Кожен з них був мужнім офіцером, відданим другом, люблячим сином, чоловіком та батьком. Вони назавжди увійшли в історію не лише поліції, але й всієї України, — повідомили колеги з обласного главка. І відзначають, що ці спецпризначенці неодноразово виконували особливо небезпечні завдання не лише у рідній Вінниці. Вони одні з перших пішли на передову і захищали від окупантів всю Україну.

Уже відомо, що під час дислокацій у Запоріжжі елітні спецвійська стали мішенню російських ракет. Причину трагедії досі публічно не назвали. Серед версій, що на спецпідрозділ «Сафарі» навів ворожі ракети і здав їхні позиції колишній гендиректор «Мотор Січі» В’ячеслав Богуслаєв. Зокрема нардеп Гео Лерос заявив, що саме Богуслаєв дав наводку на полк спецпризначенців «Сафарі», який розміщувався на базі «Мотор Січі». Розташування полку НПУ знали лічені особи. І серед них і звинувачуваний тепер у зраді України керівник і власник «Мотор Січі». Як переконує Гео, Богуслаєв особисто розміщував цей підрозділ спецпризначенців у санаторії у запорізьких лісах. І він добре знав не лише координати і місце розташування спецпризначенців, але й будинки, хто де жив. І смертоносні ракети, однозначно за наводкою, прилетіли саме до кордівців із «Сафарі». І саме за день до наступу, який планувався…

Відомо, що Богуслаєву вже повідомлено про підозру одразу за декількома статтями Кримінального кодексу України: «Колабораційна діяльність», «Пособництво державі агресору», а нещодавно пред’явлено підозру у перешкоджанні поставки бойового гелікоптера Мі-2 для Головного управління розвідки Міноборони. А нардеп Лерос пропонує притягти до відповідальності і за злочин проти кордівців. Їх тоді загинуло 27 чоловік. Найбільше з Вінниччини. Поранених — до сотні…

Сьогодні йде мова, щоб обміняти Богуслаєва на тисячу українських військовополонених. Але поки що на нього чекає суд в Україні.

Батьки, молоді вдови, осиротілі діти загиблих бійців вінницького КОРДу з нетерпінням чекають справедливого висновку розслідування цієї страшної трагедії. Як і всі вінничани, які рік тому багатотисячним живим коридором навколішки зустрічали Героїв спочатку у Гайсині, потім в Немирові і у Вінниці. А 29 травня найбільша у Вінниці площа імені Василя Стуса була заповнена квітами та вінками, які несли до 9 трун з прапорами… Море сліз, болю і жалю — такого ця площа і вся Вінниця ще не бачили і не знали… Звідти полковника Михайла Зайцева, старшого лейтенанта Артура Турляка, капітана Богдана Булегу за бажанням рідних повезли хоронити на їхню малу батьківщину — у Калинівку, Козятин, Муровані Курилівці.

Шістьох героїв КОРД – підполковника Ігоря Подзігуна, капітана Віталія Антощука, майора Дмитра Клименка, майора Богдана Щербаня, капітана Віталія Олійника, старшого лейтенанта Ігоря Бондарчука — поховали у Вінниці на Алеї слави. Тут на роковини будуть відкривати пам’ятники Героям і звучатиме заупокійна молитва. Рідні просять у цей день, 22 травня, пом’янути хвилиною мовчання загиблих бійців КОРДу.

Мати майора Богдана Щербаня присвятила синові і його побратимам ці віршовані рядки — крик материнської душі…

Каріна Маєвська

На Сабарівськім кладовищі
Висока могила стоїть,
А в тій же могилі глибокій
Синочок рідненький лежить.

Прийду до твоєї могили,
Низенько голівку схилю…
Чому не спитаєш, синочок,
Як жити без тебе буду?

Квітками могилу обсаджу,
Хай гарно тобі зацвітуть.
І цілому світу розкажу:
«Синочку, як жаль, що нема тебе тут».

Згоріла кров у твоїх жилах,
Застигло серце у груді…
Я цілий рік уже тужила,
Як жити далі у біді…

Проснися на хвильку, рідненький,
До мене хоч слово скажи,
Рукою зітри мені сльози
І знов від мене не біжи.

Мій син, мій герой, мій Дар Божий,
Чого ти спокійно лежиш?
І плач мій тебе не тривожить,
Як було раніше колись?

Лежиш ти, синочку, печальний,
А я над тобою стою.
Минула хвилина мовчання…
Стривожила душу мою…

Лежать тут герої-солдати,
Вони виконали наказ.
Ми будемо вас пам’ятати
І вдячно молитись за вас.

Надія Щербань