Артем Мирошниченко – вбили за українську мову;
Володимир Рибак – вбили за український прапор;
Степан Чубенко – вбили за синьо-жовту стрічку;
Юрій Поправко – вбили за відмову говорити російською;
Олександр Мацієвський – вбили за “Слава Україні”!
На останньому фото всі попи Бердянської єпархії гібридної “УПЦ” МП.
Їх не вбили. Бо не було за що!
Бо вони ні за що українське не трималися!
Навпаки! Вони його відреклися одразу!
І одразу після окупації присягнули на вірність окупантам!
І подякували за “асвабаждєніє” і за вбивство своїх же колишніх прихожан!
Принесли своїх дітей духовних у жертву москоському ідолу!
Присягнули на вірність москві!
На фото вони радо вітають присланого катріархом пірілом гауляйтера, призначеного “смотрящим”!
Нарешті маски скинуто! Нарешті бажана назва “РПЦ”!
Уже не треба брехати про “ми украінская церкафь!”
Нарешті “в радной говєні”…
Народе мій, ти ще дійсно вважаєш, що та конфесія – то твоя матір, що заступиться за тобою і приведе тебе до Неба?
Ще ти не навчився розрізняти, хто тобі брат, а хто ні?
Не тим святим ти молишся, мій народе…
“Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця!” (Мт.7;21)
Роман Грищук
