Минулої суботи у Метанівці Теплицького району громада та побратими проводжали в останню путь 50-річного бійця АТО Василя Семченка. Він служив у 59-й бригаді. Напередодні чоловік повертався із зони АТО на таксі, разом із ним був бойовий пес Абрам. Та, на жаль, не доїхав Василь до рідної оселі лише 15 кілометрів. Тіло чоловіка знайшли у річці в сусідньому Бершадському районі. Рідні та друзі досі не можуть зрозуміти, що ж сталось із воїном, адже в нього було так багато планів на життя, бойових нагород, грамот.

– Василь Дмитрович був старшою дитиною в сім’ї, мав двох сестер та брата: Тамару, Ларису, Івана. Мати загиблого – Ганна Семенівна — інвалід, перенесла кілька інсультів, самостійно пересуватися не може. Батько Дмитро Нестерович – громадський активіст, голова ветеранської організації в селі Метанівка. Так сталось, що із дружиною Василь розлучений, має 27-річну доньку Інну. Завжди він опікувався нею – допоміг знайти роботу в Києві, навідував її, допомагав фінансово та завжди був на зв’язку по телефону. За плечима Василя Семченка багато років військової служби, досвід розмінування територій за кордоном та вміле володіння снайперською зброєю, – каже голова ГО «Українське об’єднання УБД та волонтерів АТО» Теплицького району, депутат обласної ради Василь Сколотяний. – Строкову службу він проходив у Владивостоці у 1988-1989 роках, від штабу Тихоокеанського флоту був у відрядженні у В’єтнамі, повернувшись, отримав подяку «За дальній похід». Коли в країні почалася війна, Василь Семченко не міг бути осторонь і в листопаді 2015 року пішов добровольцем в АТО. Там, на Сході України, наш земляк отримав позивний Горець, що означає «безсмертний»… Василь Семченко керував ВОП 9-го батальйону 59-ї бригади ЗСУ.

Справжнім бойовим товаришем для Горця став пес Абрам, якого місячним цуценям принесла собака-мама під бліндаж, ніби у подарунок.

– Побратими називали пса Абрам Васильович і вчили його говорити слово «мама». В кінці серпня наш земляк приїздив у відпустку, а Абрам залишився в зоні АТО з побратимами. Він дуже сумував за хазяїном. Саме тоді й потрапив під обстріл, собаці роздробило праве стегно. Горець, почувши сумну звістку, не міг знайти собі місця і якнайшвидше повернувся в частину, щоб вилікувати «побратима».

За роки війни воював зі своїм вірним псом у найгарячіших точках Донбасу. Про це є навіть 5 сюжетів: «На лінії фронту», «Жара у Водяному», «Зона вогню», «Фронтові зведення» «Окупанти б’ють по Водяному». Познайомилися з Василем ми на бойових позиціях, в районі Попасної, після того він став вірним другом і побратимом, приєднався до нашої громадської організації.

Відомо, що тиждень тому Василь Семченко їхав до села із Кодими, куди повернулась із зони АТО на ротацію їхня бригада. Був із бойовим собакою, тому взяв таксі. Вдома на нього чекала сім’я. Втім, тіло чоловіка чомусь опинилось у Маньківці на Бершадщині, в річці. Водойма неглибока, вузенька, тому як боєць міг там втопитись — загадка. В його легенях була знайдена вода. Тіло постійно охороняв пес Абрам.

У прес-службі поліції журналісту повідомили, що за фактом загибелі воїна відкрито кримінальне провадження за статтею 115 з додатковою кваліфікацією «природна смерть», адже на тілі загиблого не було виявлено пошкоджень. У рамках цього провадження провели судово-медичну експертизу, після якої з’ясували, що помер чоловік від утоплення. Рідні та близькі вірять, що справедливе розслідування цієї справи їм розкаже більше.

– Коли прощались із Василем, підвели до труни і його собаку Абрама. Знаєте, ту мить прощання без сліз не можна описати. Пес неначе промовляв: ось, я віддаю тобі свою останню шану, але не забуду ніколи нічого – жаль тільки, що не знаю людської мови, аби повідати їм всю правду…

Василь Сколотяний висловлює від себе особисто та членів ГО «Українське об’єднання УБД та волонтерів АТО» Теплицького району щирі слова співчуття рідним і близьким Василя Семченка. Приєднується до них і наша редакція. Вічна пам’ять…