– Спершу вагітність проходила у мене нормально. Я стояла на обліку в центральній районній лікарні, відвідувала необхідні процедури. Мене вів місцевий акушер-гінеколог Гончарук. Але вже у грудні – а народити я мала в лютому – з’ясувалось, що дуже високий рівень білка у крові. Втім, лікар не звертав уваги. Мовляв, все добре. А на початку грудня, коли я вчергове прийшла на аналізи, результати були дуже погані. Мене взагалі мали госпіталізувати чи призначити відповідне лікування.

Але була п’ятниця, тож лікар напередодні вихідних просто відправив додому… Мовляв, прийдеш у понеділок. Вихідними мені стало ще гірше.., – згадує Лілія Безпалько. – Ледь витерпіла до понеділка. У понеділок майже непритомніла у відділенні. Але цей лікар не надумав нічого кращого, як знову не проводити жодних процедур, і відправив мене до… Бершаді. Аналізів не взяв, не допоміг, наче просто випхав. Буцімто там більш фахові медики, які обов’язково допоможуть. Відправили мене… легковою машиною, а не «швидкою», до того ж  – сидячи, а це категорично не можна було робити. Лише поїхала медсестра. Ми десь годину тряслись розбитими дорогами… Вже згодом я дізналась, що моє життя було  на волосинці. Не кажучи про дитину…

У Бершаді медики схопились за голову, коли побачили, у якому стані мене привезли. Відверто казали в очі: «Вам пощастило, що ще приїхали живою…» Терміново почали рятувати. Згодом я дізналась, що цього медика «добре» знають у Бершаді. Не одну породіллю, яку він довів до критичного стану, а потім спихнув на них, рятували… А вже зранку наступного дня направили з Бершаді до Вінниці – до відділення патології новонароджених обласної лікарні імені М.І. Пирогова.., – продовжує жінка. – Цього разу «швидкою», під прискіпливим наглядом медиків. Пішло третє коло пекла. Не менш шоковані, вінницькі лікарі від мене не приховували – дилема 50 на 50 – або вдасться врятувати мене, або дитину. Втім, як виявилось згодом, дитина вже була мертвою. Десь з сьомого місяця вагітності, бо не отримувала кисень… А якби й народилась живою, то могла бути інвалідом… Кесарів розтин було вже запізно робити. 12 грудня мені викликали штучні пологи, і я народила донечку. Неживу… А мене таки витягнули з того світу…

Юрій та Лілія назвали донечку Каріною. Янголя поховали на батьківщині Лілії – у селі Северинівці Жмеринського району – біля рідних й близьких дружини… До речі, Юрій Безпалько пройшов із побратимами з Національної гвардії пекло війни України за незалежність. І вже вдома колишнього бійця спіткала ще страшніша біда…

Молоді батьки відразу вирішили добиватись справедливості.

– Ця трагедія сталась лише через лікарську недбалість. Бо якщо лікар знав, що у мене є питання до стану здоров’я, чому не призначив адекватне лікування? Чекав, що все пройде? Ось і дочекався, що на додачу до дитини маму ледь не вбили… За якими нормативами породіллю у важкому стані треба було відправляти до сусіднього району, сидячи, без належного медичного супроводу? Кажуть, що у цього лікаря не перший подібний випадок. Так що рідні потерпілих його навіть били. Ще він зневажливо ставиться до вагітних. Але комусь вигідно, аби він був на посаді, бо йому скоро йти на пенсію? – каже подружжя Безпальків. – Ми звернулись із заявою до поліції. Спершу нашу справу вела жінка-слідчий.

Обласний відділ охорони здоров’я відповів, що не виявив порушень у діях лікаря. Звісно, ми із цим не погодились, тож слідство зробило наступний запит – вже до Києва. Наприкінці минулого року з Києва надійшла чітка відповідь, що є провина медика у смерті немовляти. Новий слідчий довів справу до логічного завершення… Кажуть, що у цього медика є серйозний «дах», але ми будемо боротись до кінця. До речі, він перед нами так і не вибачився. Лише керівництво районної лікарні. Але коли кримінальна справа зрушила з мертвої точки, то лікар телефонував нам і обурювався: а чого ви добиваєтесь?.. Справедливості! Бо можна пробачити помилку, але не таку поведінку… Коли ми знову стали батьками, то медики вже від нас не відходили… Нас вела заввідділення. І знову були  проблеми із білком у крові, але лікарі відразу призначили адекватне лікування! І вилікували. Ми виносили дитину без жодних проблем… То чого не можна було зробити так із першою донечкою?

– Кримінальне провадження було відкрите за статтею 140 ККУ. Після ряду експертиз та висновків, зокрема Мінохорони здоров’я України, підтверджено, що смерть дитини настала через дії лікарів, – повідомили у прес-службі обласної поліції. – Санкція статті передбачає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років.

У Теплицькій лікарні планового лікування цю «НП» поки не коментують. Пояснили лише, що провели службове розслідування, засідання клініко-експертних комісій, зокрема у обласному департаменті охорони здоров’я. За ними лікар отримав відповідне покарання.

Юрій та Лілія вже виховують дев’ятимісячну Віталінку. Але вони ніколи не забудуть про трагедію, що спіткала їхню родину.

Редакція готова вислухати інші точки зору на цю ситуацію.