Знову Гайсин та Карбівський старостинський округ зустріли на щиті свого Героя із зони бойових дій –Тимощука Руслана Олександровича.
У Гайсинській міській раді повідомили, що Руслан народився 30 січня 1977 року в с. Карбівка. Закінчив сільську середню школу.
З 1994 по 1998 рр. навчався в Одеському інституті сухопутних військ. Після закінчення військового інституту працював на посаді начальника продовольчої та речової служби 280 окремої ремонтно-відновлювального батальйону 72 механізованої дивізії 8 Армійського корпусу ОК Північ. З 1999 по 2001р.р. служив на посаді викладача-командира навчального взводу 253-ї військово-авіаційної школи механіків. 3 2001 по 2002р.р. був викладачем-командиром навчального взводу навчальної роти загальновійськової та професійно-теоретичної підготовки 31 Навчального авіаційного центру навчально-авіаційного командування по підготовці авіаційних кадрів ВПС України. З 2002 по 2003 р. р. начальник продовольчої та речової служби 832 окремого батальйону зв’язку 15 окремої бригади зв’язку.
Після звільнення в запас із лав ЗСУ, Руслан Тимощук, з 2006 по 2015 р.р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 2015 по вересень 2022 року – служив у Національній Поліції України, перебуваючи на посаді заступника начальника сектору моніторингу Гайсинського районного управління поліції.
У 2022 році майор поліції Руслан Олександрович звільнився за вислугою років та пішов на пенсію. На початку жовтня був мобілізований у лави ЗСУ.
Військову службу проходив у 21 ОМБр.
Життя бійця обірвалось під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу 3 липня на Луганщині.
У захисника залишилась кохана дружина, мати та син.
Попрощатися з Героєм-земляком прийшло чимало гайсинчан та карбівчан: найрідніші люди, друзі, знайомі, колеги, бойові побратими.
Поховали Руслана Тимощука на Алеї Слави на сільському кладовищі с. Карбівка з усіма військовими почестями під залп почесного салюту та Гімн України.
«Він був глибокою людиною та завжди досягав максимального рівня пізнання. До Руслана притягувало людей, які також цього прагнули. Він завжди правильно будував свої стосунки з громадянами та колегами по службі. За характером був серйозний, цілеспрямований та вимогливий до себе», – висловився староста Карбівського старостинського округу Ігор Тимощук.
“Руслан Олександрович залишив позаду своє цивільне життя, і замість того, щоб відпочити на пенсії за вислугу років, він пішов виборювати свободу та незалежність у цій клятій війні” – розповів про полеглого бійця колишній колега-полісмен.
Побратими захисника назавжди запам’ятають його як мужнього воїна. Для них він був прикладом для наслідування і надійною опорою.
«Руслан Тимощук завжди був відданий своїй Батьківщині. І не лише на посаді. Він справжній патріот України, яким можна пишатись, і з якого можна брати приклад»,- підкреслив бойовий побратим-захисник.
Для родини це велика втрата, адже воїн був для них надією та підтримкою. Додавав дружині оптимізму та завжди казав, що воює заради їхнього життя у вільній країні. Мріяв про мирне та квітуче майбутнє для своєї держави.
Вічна пам’ять та слава захиснику України Руслану Олександровичу Тимощуку…
