Його міськрайонний суд засудив до 6 років позбавлення волі за ніби то махінації із авто для фронту. Апеляційний – скасував рішення та відправив справу на новий розгляд. За версією слідства, авто брати  перепродували через інтернет-ресурси. А списували по благодійному фонду, який належить одному із братів, як надані ЗСУ.

Адвокат братів Олексій Мельник відкидає цю версію.

Ось що він заявив «33-му:

– Я зіштовхнувся з абсурдною ситуацією притягнення до відповідальності невинуватої, на мою думку, людини. Викривлення фактів, змушування мого підзахисного визнати вину та вражаючу необ’єктивність.

Так, прокурор звинуватив Олександра Дорогана в продажу гуманітарної допомоги, а саме автомобілів з метою отримання прибутку.

Гуманітарною допомогою обвинувачення вважає закуплені благодійним фондом, який заснував Олександр, автомобілі, хоча закон України «Про гуманітарну допомогу» вказує, що гуманітарна допомога це виключно безоплатно передані товари і послуги.

Завуальованим продажем обвинувачення вважає безоплатну передачу цих транспортних засобів на фронт, а оплатою за такий нібито продаж, обвинувачення вважає благодійні внески до заснованого Олександром благодійного фонду.

Прибутком Олександра вказуються ці ж благодійні пожертви до благодійного фонду. Олександра вважають власником благодійного фонду, хоча згідно законодавства благодійний фонд не має власників. А його засновники не мають права ні на дивіденди, ні на що, на жодну копійку фонду не мають права.

Саме формулювання обвинувачення не витримує ніякої правової критики, а суди тримають понад  сім місяців. Олександра тримають під вартою, не звертаючи увагу ні на які доводи захисту.

Діяльність будь-якого волонтера в Україні приблизно схожа, складається зі збирання пожертв, закупівлі за ці ж пожертви допомоги та її передачі на фронт.

Тепер за калькою обвинувачення в даній справі, назвем закуплену допомогу гуманітарною. А безоплатну передачу її на фронт і отримання пожертв на закупівлю цієї ж допомоги завуальованим продажем. Прибутком назвем ці ж благодійні пожертви і вуаля, вийде, що всі волонтери нібито щось порушили.

За такою матрицею прокуратури вся діяльність наших волонтерів виходить спірна з правової точки зору.

Можливо суспільна увага до вказаної абсурдної ситуації змусить прокинутись сумління в тих посадових осіб, від яких залежить доля Олександра.

А ось що повідомили нашим журналістам інші волонтери:

Мене звати Вероніка Васильєва.  По професії я вчитель. З Дороганом Олександром познайомились минулого року. Нас познайомило волонтерство. З початком повномасштабного вторгнення з’явилося багато потреб у військових. Я збирала запити військовослужбовців, а Саша займався  забезпеченням.  Діставав усе: мильно-брильні засоби, куртки, спортивні костюми, штани, шорти, взуття, футболки, ліки, бандажі, памперси та форму. Якось поплакалась, що військові просять спец взуття… Не цивільні кросівки, як було раніше, а тактичні…  Питання потрібно було закрити дуже швидко. Ми купили 4 пари якісного взуття. Саша виділив власні кошти на той закуп.

Він завжди намагався допомогти, якщо питання стосувалося військових. Ні разу не було випадків, щоб вимагав за це грошову винагороду. І, хоча знаю його відносно недавно, твердо переконана, що він не винен у тому, в чому його звинувачують. Він просто не здатний на таку ницість. Він волонтер за покликом серця!!!

Мене звати Ірина, я волонтерю у якості психолога у військовому госпіталі. З Сашком знайома близько 20 років. Ще у підлітковому віці він різко реагував на будь-які прояви несправедливості, не боячись піти проти більшості. Як зараз, у вухах стоїть його «коронна» фраза: «Як так?». Після новини про арешт Сашка, що вихром пронеслася по нашій громаді, вона знову пронеслася в голові. Хотілося коментарів, пояснень, проте знайти їх не вдавалося у офіційних джерелах, лише звинувачення та вирок. Зараз оперуючи інформацією щодо перебігу справи прагну звернути увагу кожного на матеріали справи та поглянути на ситуацію детально. Це не про Олександра Дорогана.

Олександр – це дуже позитивна та цінна людина, особливо в такий важкий час, коли ми боремося з російською агресією. Його характер, цінності та етичні принципи гарантують, що він завжди буде обирати шлях чесності та правдивості.

Він виявляє велику впевненість у собі та своїх здібностях, завдяки чому не потребує зловживання або обману, щоб досягти своїх цілей, та розуміє, що успіх можна досягти лише на основі чесних зусиль та твердої праці.

Сашко є відкритою та чуйною людиною, яка завжди готова вислухати інших та надати підтримку, не використовуючи це в своїх корисливих інтересах. Він вміє ставитися до людей з розумінням та терпінням, допомагаючи створювати гармонійне та доброзичливе оточення.

Олександр завжди був активним учасником громадського життя та доброчинних заходів, що допомагають тим, хто потребує підтримки. Він діє не тільки словами, а й своїми вчинками, створюючи позитивні зміни в своєму оточенні та сприяючи благополуччю інших.

Його позитивний настрій та віра у добро допомагають Олександру робити навіть важкі ситуації більш легкими.

Завдяки своєму підходу до життя, Олександр стає магнітом для позитивних людей навколо себе. Він привертає до себе інших.

З Олександром навколо, люди відчувають, що можна покладатися на його слово, а його чесність і надійність зміцнюють дружні та професійні стосунки.

Олександр є прикладом для інших людей, що можливо жити в гармонії зі світом, не піддаючись тиску та схильністю до шахрайства. Його позитивна душевна стійкість допомагає йому зберігати оптимізм та доброзичливість, навіть у складних ситуаціях.

Крім того, Олександр є відмінним лідером, який збирає навколо себе команду людей, спрямованих на досягнення спільних цілей.

А ось що повідомив Василь Тетянюк, волонтер із Хмільника: 

– Від себе хочу додати, що волонтер це стан душі. У Хмільнику цей рух дуже потужний. Коли потрапляєш у волонтерський рух, починаєш цим жити! Бо правду хтось сказав: або  ти в ЗСУ, або для ЗСУ. Відповідно, щоб закрити хоть якусь частину потреб військових, шукаєш можливість і спосіб! Так і я познайомився з Сашком. Отримував від нього термобілизну, рації, військову форму, все безкоштовно під фотозвіт.

Якось приїхав мій товариш з передка. Зустрілись, він на звичайному, синього кольорі авто, знаю, що хто там, то машини фарбували під літній сезон.Кажу може тобі пофарбувати? Перше питання скільки це буде коштувати? Адже нікому не секрет, особливо близько до лінії, якщо військовий то ще втричі більше хочуть здерти. Бо у них великі зарплати. Є добропорядні люди!

Я звернувся до братів Дороганів. Не дивлячись на завантаження, бо машини вони готували на фронт, у неділю, Бог простить, вони пофарбували це авто, без копійки грошей.

Вислухала Тетяна Квасюк