Довелося зіткнутися не просто з людською байдужістю, а з повним цинізмом і черствістю та нерозумінням деяких людей в який час вони живуть, завдяки кому можуть спокійно тут жити і як мають сприймати чужий біль.

Теплик – центральний універмаг. В одному з відділів продавчиня вирішила створити комфортну атмосферу, включивши пісню маші распутіної… Їй зробили зауваження. Не хто-небудь, а вдова бійця, котрий загинув на фронті. І все б нічого, якби прихильниця руської «звєзди» просто вибачилася і загладила конфлікт… Вона ж навпаки ще більше його поглибила, перейшовши на далеко не мирний тон. Із сусіднього відділу прийшла її колега.

Пам‘ятаєте фразу щодо афганців «Ми їх туди не посилали!»?!! Вчора ця сама фраза різанула в саме серце двох вдів – учасників цієї розмови: Лєну Бартко і Таню Гуменюк…

Распутіною не завершилося, кажуть жінки, тому що у відповідь на їх гнів прозвучало, що і в церкву яку хочуть, таку й ходять; і Америка їм не така, і вони не винні, що хтось там гине на фронті…

Звісно, сьогодні, коли я прагла з‘ясувати істину, продавчиня все заперечувала: і музику не вона включала, і не хамила вона нікому, і взагалі – все, що вчора сталося, це наклеп і фантазії двох вдів…

Кажуть, що вчорашню сутичку чули і бачили багато людей. Мене шокує те, що НІХТО!!! із присутніх, крім однієї з жінок, котра торгує поруч, не поставили на місце прихильниць тренду «КАКАЯ РАЗНІЦА». Ніхто не заступився за цих двох жінок, котрі залишились беззахисними у цім світі, без чоловічого плеча.

Так, вони були емоційними, так, вони ледве добирали слів! Але вони не «слабі на голову», не «ненормальні» і не «скандалістки», як звучало вчора. Вони – матері, на котрих зараз життя звалило непосильну ношу. Вони мають вижити у цім світі самі і вивести в люди дітей…

У однієї у самому пеклі ще син, в іншої – батько…

Я не знаю чим закінчилась «профілактична бесіда» з продавчинею нашого поліцейського громади, але відчуваю, що нічим, тому що вибачення, жалю та співчуття у тоні жінки я не відчула.

Боляче, прикро і водночас до розпачу гірко…

Люди! Через які ще випробовування ми маємо пройти, щоб зрозуміти, що росія нас вбиває не лише зброєю, а й музикою, мовою, релігією, чорним ринком своїх продуктів на наших прилавках…

Днями була шокована тим, що й зараз у нас курсує автобус КИЇВ-москва. Вчора була шокована ось тим «ми їх туди не посилали».

Ви думаєте, що колаборанти десь там, далеко?! Ех, Теплик… Коли ми вже прокинемося?!

Вірю і марю думкою, що все буде Україна‼️💙💛

Вірю, що більшість із вас, мої земляки, наслідують принципу – «Або ти в ЗСУ, або ти з ЗСУ‼️»🤝🇺🇦

Ірина Лупещенко