Як його зустрічали.
Сьогодні у нашому Ямпільському волонтерському центрі побував головний сержант одного із бойових підрозділів першої лінії. Йому командування, за особливі заслуги, надало два дні відпустки. В Ямпіль, додому, він приїхав цією бойовою машиною. За словами головного сержанта ця скромна машина перевезла стільки боєкомплектів на передок, що великим джипам і не снилося. На цей раз головний сержант приїхав на ній в тил, щоб домовитися, зокрема, із волонтерами про придбання для його взводу необхідного бойового спорядження. Найперше – підрозділу потрібен тепловізор і дрон.
На превеликий жаль ні дрона, ні тепловізора у нашої, переважно пенсіонерської волонтерської організації немає. За те у нас були дуже добрі маскувальні сіті. Ми завантажили ними повну цю машину. А ще вручили головному сержанту півторалітрову пляшку меду, великий рулон маскувальної тканини від пана Сергія Самойлюка і на кожного солдата його взводу – шикарні труси від пані Світлани Андрусевич. Ми дуже надіємося, що наша колега – пані Тетяна Дерен, при сприянні мера міста, доукомплектувала цю машину тепловізором і дроном.
Головний сержант розповів нам про своє бойове навчання в Англії. І дозволив сфотографуватися на фоні його зрешеченої кулями машини.
На завершення нашої зустрічі із героїчним фронтовиком звучав наш Дзвін пам"яті. Ми пам"янули загиблих за Україну земляків, зокрема, Влада Побережного з Гальжбіївки, чиїм іменем названо наш єдиний в Україні волонтерський музей російсько-української війни під відкритим небом, Валентина Мовчанського з Великої Кісниці, а головний сержант, вдаривши у Дзвін пам"яті, пам"янув і своїх побратимів полеглих в боях з путінськими псами.
Коли ви читаєте ці рядки - воїн вже мчить назад на війну. Боже Великий, Всемилостивий і Всемогучий, бержи його, допоможи йому в захисті нашої святої України.
Вибачте, що ми не показали вам обличчя бойового командира взводу - головного сержанта. Після перемоги - покажемо і розкажемо про нього. Такі як він - Ангели нашої Вітчизни. Низький їм уклін.
Героям Слава!
Василь Кізка
