Все почалось із публікації про священика, який активно веде свою сторінку в Інтернеті, де виставляє не тільки колорадську стрічку, заборонену законом, але й явно сепаратистські настрої. Як відомо, його дії засудила сама ж Тульчинська єпархія УПЦ та його колеги по церкві і запропонували йому все ж стати священиком, а не політиком і проповідником «Русского мира».

Ми опублікували це в своїй газеті. Далі розпочався справжній детектив. У п’ятницю до редакції завітав невідомий чоловік, який назвався близьким другом священика. Назвав себе Рустамом. Із співробітниками газети він розпочав розмову приблизно так:

– Что есть государство Украина, где вы его видите?!

Ми відповіли, що не лише є, але ми є громадянами цієї держави, пишаємося нею, розмовляємо державною мовою.

Йому ж поставили контрзапитання:

– А ви громадянин України?

Той відповів, що так. Тоді ми запитали, як він може з такими переконаннями носити паспорт громадянина України, а жити в країні, яку такою не вважає?

Він чи то провокував, чи мав такі переконання по всіх фронтах – наприклад, воїнів АТО називав шваллю і п’янню.

На відповідь, чому він тоді в зону бойових дій не пішов, відповів, що у нього троє дітей. Школи українські – на його переконання – суцільне «уродство», з якого якнайшвидше треба забирати дітей.

Тільки уявіть, він провокував працівників редакції до години, як потім виявилось, ведучи прихований запис, щоб хоч десь і якось прокололись…

А потім у бесіді ще й виявилось, що він мусульманин. Яке відношення він має до православного священика-монаха та ще й дружить з ним – нехай вирішує духовенство.

Зважте, метою його приходу, як пояснив, було бажання зустрітись із автором. Вікторія Микитюк була у відрядженні, тому йому порадили залишити номер, і вона, приїхавши, одразу набрала телефон цього «друга священика». Редакція запропонувала як священику, так і цьому Рустаму, товаришу священика, висловити свою точку зору, і ми б її опублікували.

Але, зробивши приховані записи, він вже не поривався захищати свого друга. Як виявилось, оперативно робив інше – налагодженим каналом передав на «сепар-тв» упереджений матеріал.

Зважте, жодного слова розмови із представниками адміністрації він не навів. Бо так би виглядав, вибачте, повним профаном. Тому замість цієї розмови за кадром звучить незрозуміло який голос.

Підло, ницо, нишком, підтасовуючи факти і аргументи – ось так діє проти України, її патріотичних журналістів ворожа пропаганда, бо ЗМІ її назвати не повертається язик.

Але у нас просте запитання: як ось так просто агенти терористів, носії явно сепаратистських ідей, які Україну вважають не державою, її культуру — незрозуміло чим, атовців – алкоголіками і покидьками, спокійно розгулюють нашими містами і селами, мають налагоджені канали з ворожими Україні та її народу «голосами русского мира», що приніс Україні горе і розруху, за який заплачено більше ніж 10000 життів синів та дочок.

Зізнаємось чесно: після такого зухвалого візиту, переконливих антиукраїнських гасел у центрі Вінниці, паплюження нашої газети на сепаратистських сайтах із підтасованими фактами, впевненості в безкарності — ми вже не знаємо, що думати: нас хтось захищає чи ні?!

А щодо такої зацікавленості нашим виданням сепаратистами – ми не сумуємо. Значить, ведемо правильну проукраїнську патріотичну лінію, де справжні герої України – її захисники і патріоти, а не відстала вата…

Колектив газети

Про те, що Вінниччину не покидають пропагандисти Росії, свідчить і цей факт. Вже є заяви громадських активістів Вінниччини про те, що священика намагаються зробити «сакральною жертвою» переслідувань в Україні за віру. Хоча те, що він, на нашу думку, дуже вже провокував цей скандал – видно із його сторінки в «Фейсбук», де його висловлювання, м’яко кажучи, викликають подив. І ось тепер все стало очевидним.