Він не раз опинявся в центрі уваги вінницьких журналістів та правоохоронців. Писала про Мізрахів і наша газета. Переважно про молодшого — Ігоря. На жаль, в основному про його махінаторства та афери. Безперечно, Ігор Мізрах був талановитою людиною і міг би збудувати успішну кар’єру. Але…

Після кількох гучних скандалів у Вінниці директор коледжу конструювання одягу, який заснував його батько, перебрався до Києва. Цей чоловік «грав по-крупному», бо розквіт його кримінального таланту припав на епоху покидьків у владі України.

У Києві Ігор засвітився у махінаціях навколо Адміністрації президента. До Вінниці дійшла інформація, що чоловік входив у довіру до заможних людей і пропонував від імені високопоставлених чиновників грошові посади у високих владних кабінетах. Звісно ж, за пристойну винагороду.

На Вінниччині також поширилась чутка, що Ігор Мізрах має стати новим губернатором і формуватиме нову чиновницьку команду. На тих же умовах. І тут знайшлися люди, які понесли йому гроші за майбутні портфелі і прибуткові печатки.

Ігор знав, як відкрити двері у службові кабінети, і «рішав питання» з дозволами на будівництво, землю і т.д. Фактично, на моїх очах розгорталася драма зі зведення прибудови до коледжу по проспекту Космонавтів. В результаті цього «відносно законного будівництва» передчасно померла жінка, яка вирішила відстояти прибудинкову територію і своє право на спокій...

Перед самим арештом автор та виконавець Ігор Мізрах мав приїхати до Вінниці і виступити у концертній програмі співака Володимира Гришка. Цікаво, яка посада пропонувалася йому? Хоча не виключено, що цей шансон мав доповнювати академічний голос відомого українського тенора.

Не вийшло. Змінилася ситуація в країні. Війна загострила у людей почуття справедливості і згуртувала навколо контролю за владою та співучасниками її корупційних махінацій. Ігоря Мізраха арештували до того, в середині травня, у справі шахрайства як організатора схеми захоплення заводу на Полтавщині з фінансовою оборудкою в понад пів­мільйона доларів.

Ось так ексвінничанин Мізрах опинився у столичному слідчому ізоляторі. А про його смерть в лікарні ЗМІ дізналися від родичів. Дружина загиблого Марина Корнієнко-Мізрах стверджує, що Ігоря до смерті закатували у СІЗО. Це трапилось 22 липня.

Побиття було скоєне ув’язненими на вулиці під час прогулянки. Кілька днів Ігор Мізрах неодноразово звертався з проханням по медичну допомогу, але не отримував її. В середу йому стало ще гірше, і лише тоді чоловіка доправили в медсанчастину СІЗО. Вночі Мізраха транспортували до лікарні «швидкої допомоги» по вулиці Братиславській, 3. Слідчий надав дозвіл дружині знаходитися біля чоловіка, а от керівництво СІЗО не допускало Марину Корнієнко-Мізрах у реанімацію.

У СІЗО підсудному відбили внутрішні органи, пішло загальне нагноєння організму... Як уточнює Марина Корнієнко-Мізрах, чоловіка прооперували, і він якийсь час перебував в критичному стані у реанімації під штучним апаратом дихання. Лікарі констатували, що в нього були дуже невеликі шанси вижити. Травми були занадто запущеними.

За словами дружини Міз­раха, протягом березня-квітня у нього вимагали гроші та погрожували вбити. Невідомі також погрожували родині та дітям Міхраха. Адвокати померлого наразі готують заяву про злочин до правоохоронних органів та нададуть усі докази застосування до їх підзахисного тортур.

Відомий вінничанин, дав­ній друг померлого, підтвердив, що 51-річний політтехнолог та бізнесмен Ігор Мізрах відійшов у засвіти.

Вінничани можуть його пам'ятати по кількох гучних історіях.

Вперше авантюрний характер та любов до грошей Ігоря Мізраха дали знати про себе у 2004-му році, коли він зголосився отримати для ТОВ «Вінницяміськбуд» дозвіл на земельні ділянки під будівництво. Цей дозвіл фірма навіть отримала, але от біда — «документ» був роздрукований на кольоровому принтері, що є кримінальним злочином, що називається шахрайством.

Щоправда, тоді суд не вважав це злочином.

Вже через 4 роки, 2008-го, Ігор Мізрах знову провернув операцію, яку Кримінальний кодекс трактує як шахрайство, і цього разу кримінальну справу за цим фактом було порушено.

Невідомо, якими словами нині покійний Мізрах зумів умовити відомого ексфутболіста, а потім тренера і бізнесмена Ірека Гатауліна і бізнесмена Ігоря Фурмана дати йому 130 тисяч доларів і 10 тисяч євро, але це сталося. Ставши їхнім партнером у нині ліквідованому ФК «Подолянка», Ігор Мізрах зміг отримати ці гроші, та віддавати не думав. У результаті партнери звернулися до правоохоронних органів.

Справа розтягнулася на 6 років – лише у 2014 році Вінницький міський суд закрив це кримінальне провадження №№120130 10060000158. Причина — підозрюваний віддав незначну частину коштів, побоюючись кримінального переслідування.

Після цього досвіду прямого криміналу, який мало не закінчився для Ігоря Мізраха тюремним терміном, він перекваліфікувався на піарника та медіабізнесмена. Разом із партнером – вінницьким бізнесменом Тарасом Чорноіваном – він став власником цілої мережі «сайтів», які були так званими «дзеркалами» — копіями з назвами, схожими на відомі сайти.

Через них Ігор Мізрах продавав послуги охочим очорнити своїх ворогів чи партнерів у медіа­просторі. Точні суми, які крутилися у новому бізнесі – невідомі, але той же Тарас Чорноіван «прославився», коли ще у 2013-му році вимагав у ректора Вінницького медичного університету 400 тисяч гривень за зняття компромату про нього з одного із сайтів.

Наприкінці того самого серпня 2019 року раптово Ігор Мізрах перенісся до вищої касти – тих, хто «торгує» державними посадами. 30 серпня тодішній головний військовий прокурор України Анатолій Матіос повідомив про затримання групи аферистів, які представлялися співробітниками Офісу президента та отримали 250 тисяч доларів першого «траншу», за що і були затримані.

Саме затриманий Мізрах, за версією слідства, стояв за аферою, керуючи нею збоку. Для «продажу» посади у ДП «Укроборонпром» було найнято експрацівника прокуратури Сергія Ждана, який грав роль працівника Офісу президента і забезпечував угоду. Щоправда, на якій стадії та справа – невідомо.

У СІЗО Ігор Мізрах опинився у травні 2023 року, після того як намагався у складі очолюваної ним організованої злочинної групи рейдерським способом захопити Хорольський завод дитячого харчування. Отримавши від замовника – колишнього заступника міністра сільського господарства росії Георгія Сажинова – 530 тис. доларів, група вирішила «заощадити» і замість того, щоб купити акції підприємства, вирішили його «віджати».

Так, рейдери підробили документи про купівлю, а також, внісши зміни до державних реєстрів, здійснили рейдерське захоплення заводу дитячого харчування. І тут у справу і втрутилася Національна поліція України, затримавши всіх членів групи.

Поховали Ігоря Мізраха у понеділок на цвинтарі Софіївська Борщагівка у Києві.

Анатолій Петраченко