Батьки відомої української поетеси  з Вінниччини Алли Боровської, чий вірш увіковічнив Вінницьку трагедію 14 липня «Вінниця плаче… і це не фонтани», святкують 48 років разом.

В честь їхнього такого почесного свята  Алла написала прекрасний вірш.

Батьки мої так швидко посивіли…
Куди ці дні у вирії  летять?
А я бажаю їм кохання й сили,
Бо мають років разом 45!
Усе пройшли вони рука об руку:
Студенство батька, зміни з дня у ніч.
Він, молодий технолог, “гриз” науку,
І мама з ним навчалась пліч о пліч.
Її вчення було не про процеси,
Що йдуть на підприємстві і цехах.
Вона змінила в один день адресу,
Мене й сестру качала на руках…
Була завжди йому надійним тилом,
Що вдома все впорядку буде, знав.
Напевно виростали в батька крила
І він вершин в роботі досягав.
Життя пливло, росли разом з сестрою,
Батьки учили, в чому долі суть.
Летіли до домашнього спокОю,
Де мама й папа завжди обіймуть…
Горжусь я ними. Совістю і честю
Тепер життя вже міряю своє.
Пройшла чи не одне вже перехрестя,
Вклоняюсь  їм за все, що в мене є.
Таких сімей на жаль сьогодні мало,
А я лиш з них всі приклади беру.
Науку їхню донькам передала –
Людиною прославитись в мирУ.
І я сьогодні їм безмірно вдячна
За те, що нас навчили лиш добру,
Хоч часом діти трохи необачні,
Й життя сприймають й молодість, як гру…
У мами й батька серце не камІнне,
І кожен біль дитини, мов луна…
Я б віддала свого їм половину,
Щоб голос в телефонах ще лунав.
І кожен раз лечу в село до хати,
А внуки вже і правнука везуть,
Щоб своїх маму й папу обійняти,
Й мене вони-дитину обіймуть…

Вітаємо Вас з 48 річчям Вашого подружнього життя! Поважаємо вас, пишаємось вами, любимо вас. Многая літа!!!

Редакція «33-го» приєднується до привітань.

Особлива подяка за таку талановиту доньку. Вона по праву є однією із найталановитіших поетес України.

«33-й»