Марія працювала у Вінниці.
Коли Донецький університет переїхав сюди після окупації міста рашистами.

Зараз вона проживає у Франції.

Ось якими спогадами поділилась Марія Кушмет: – Дивне відчуття, що переповнює щемним сумом, адже любов і небайдужість, які роками нанизувалися у різнобарвне намисто подій, утворили завершене коло.

2007 рік. Донецьк. Мені 20. Я знаходжу на сторінці якогось видання уривок вірша “Песня о Земле”, чим починається моє свідоме знайомство з творчістю Висоцького, з Поетом, який стає невід’ємною частиною мене самої.

2023 рік. Париж. Мені 36. Автівкою, у салоні якої співає Висоцький, я їду на зустріч із його дружиною, щоб отримати автограф на мій переклад її книги.

Учора Марина Владі була в особливому сяйві пережитих спогадів і життєвої мудрості. Так схожа на свою матір, про яку маю уявлення зі сторінок мемуарів актриси.

Дякую тобі, мій Поете, за те, що супроводжував мене до цього дня, за можливість доторкнутися до вашої історії, яка назавжди залишатиметься знаковою.

До речі, Марія народилась в Оленівці. Тому самому місті найстрашніших тортур, які знала сучасність, над українськими полоненими.

Назву цього шахтарського краю знає чи не весь світ через колонію, в якій утримують захисників Маріуполя. І про спровокований теракт.
Як і про те, що очолює цю страшну катівню колишній горлівський мент. І там чимало «вертухаїв» – катів – місцеві.

Я попросила її поділитись думками з цього приводу.

Марія відповіла одним словом: Біль…

Тетяна Редько