В нашому інтерв’ю ми обговорили цю важливу економічну тему.

— Як не дивно, але це питання сьогодні найбільше обговорюють ті, хто не розуміє умови бюджетного кодексу.

Раніше податок на доходи фізичних осіб залишався в громадах, щоб стимулювати розвиток економіки та бізнесу на місцях. Таким чином через створення робочих місць частина податку на доходи фізичних осіб сплачувалося у громадах.

— Але ж був період, коли ПДФО з військових надходив до державного бюджету, чому знову повернули на громади?

— Щоб стимулювати громади підтримувати військові частини. Так було й коли приймався бюджет 2022 року, до початку повномасштабного вторгнення. Виходили з того, що військові частини повинні бути абсорбовані до того середовища, де вони знаходяться.

Але з початку війни ситуація кардинально змінилася. Істотно збільшилася кількість Збройних сил, Сил оборони, а ПДФО й далі зараховується у місцеві бюджети, в залежності від юридичної реєстрації військових частин, батальйонів. Так, наприклад, Гайсин буквально за два місяці виконав річну норму бюджету по податку на доходи фізичних осіб. Але є зовсім інші випадки, коли громада, де фізично знаходяться військові, дбає про їх харчування, розміщення, але податки сюди не заходять. На жаль..

– А скільки громад Вінниччини сьогодні отримають ПДФО з військових?

— На сьогодні, майже 40% від 63 громад Вінницької області не отримують ПДФО безпосередньо від військових. За підсумками 8 місяців поточного року, сумарне надходження податку на доходи фізичних осіб склало 7,6 млрд грн, із них 32% надходження від військових — це 2, 4 млрд грн. Тут цілком зрозуміла критика, яка звучить на адресу органів місцевого самоврядування, бо люди самостійно надають допомогу, спонсорська підтримка велика, а місцева влада має чималі кошти, але стоїть осторонь проблем військових.

З другої половини року в органах місцевого самоврядування почали шукати інструменти для підтримки військових. Але співвідношення цієї допомоги мінімальне. Тому Міністерство фінансів почало ставити питання, щоб подати ПДФО до державного бюджету. Вже зареєстрований відповідний законопроєкт. Така можлива зміна торкнеться приблизно 60% громад.

— Справедливо це чи ні?

— Давайте розбиратися. Військові отримують приблизно 120 млрд грн заробітної плати або доходів у межах місяця в масштабах країни. Якщо ми візь­мемо ставку до оподаткування 20%, то це 24 млрд грн кожен місяць акумулюється на рівні ПДФО. В першу чергу, за місцем розташування війсь­­кових частин, як правило, це великі міста. Якщо взяти у річному вимірі, то це сума майже 300 млрд грн. Це четверта частина надходжень до державного бюджету, який і так у дефіциті, ос­кільки дві третіх видатків державного бюджету формується фактично з грантової фінансової допомоги наших західних партнерів.

— То яке оптимальне рішення, щоб урівноважити ці процеси?

— Ми чуємо різні пропозиції. Одні говорять, що потрібно все передати на державний бюджет. Другі запевняють, що треба залишити так як було. Деякі народні депутати пропонують 50 на 50 — половина до держбюджету, половина — на місцеві. Але це не вирішить базову проблему — дати стимули тим громадам, де проживають військовослужбовці, де вони зареєстровані.

Тому найбільш правильний механізм перерозподілу податків на доходи фізичних осіб — це спрямовувати кошти у ті населені пункти, де проживають військові, звідки вони були мобілізовані на службу. У першу чергу, виграли б громади, де найбільше мобілізованих чоловіків, де найбільш патріотичні люди. Це б зняло усі протиріччя, які можуть виникнути із формуванням нового бюджетного кодексу. До речі, така практика успішна в Республіці Польщі, коли ПДФО надходить за податковими квотами в населені пункти, де проживають громадяни. Тоді в громаді є ресурси для покращення умов життя своїх мешканців. І це реально працює!

Спілкувалася
Людмила ПОЛІЩУК