А я була сьогодні на прощанні з Олександром Русавським. Коли військові винесли труну з Героєм з костелу, грав військовий оркестр.

Ми проводжали Воїна в останню путь, а навколо вирувало життя. Їхали трамваї, тролейбуси, автівки обминали траурний кортеж. А я все думала, чи дійде нарешті до вінничан, що коли труну з Героєм виносять з костелу і несуть до ритуального авто, треба зупинитись, вклонитись, можна було б і вийти з транспорту, стати на коліна, бо ж ми всі маємо цим хлопчикам, які не встигли створити своїх сімей і не залишили по собі ані кровиночки, завдячувати, що ми маємо наше “сьогодні”.

Де в наших людях та кнопка  “людяність” і хто вимкнув в них ту функцію?

Тетяна Куць

Фото ілюстративне