Стрічка друзів потроху стає тихішою.
І тихне душа,бо не може про це говорити віршами.
Світлини ч/б прорізають свідомість холодом.
І честь , що на них, бережеться аж так змолоду….
Запрошення кави, без відповіді що залишились…
“Привіт, я у місті, я вже можу на каву..!” Тиша…
Така порожнеча, що важко в собі вміститися.
І тягнеться час до нагоди могти помститися.
З’їдають зсередини час, бюрократія і некрологи.
І змоги помститися менше, ніж є за кого…
Тут світ геть зшизів, світ несеться сполоханим зайцем.
І люди з безвиході в горло своїм вгризаються…
Тримайте мене за руку, чи дайте тримати ваші.
Простіть нам гріхи і досаду, й зневіру нашу,
І дайте прощати зневагу і ляпаси, і брататися,
Щоб ще раз і ще раз виконувати і вертатися.
Ви бачите все, ви за нас тепер стали вищими.
Пошліть нам терпіння і мудрості одне одного не нищити.
….Приходьте на захід, ми тут вам на дрони збираємо!
Чому мовчите…Нова Пошта вже ж возить до Раю…
Мальва Кржанівська
