Всі чули про Судетську область. Але мало хто знає, де і як вона розташована.
Ось так, на фото. Зараз цієї області нема, зараз це просто Чехія. І це природно, оскільки ця місцевість історично належала Богемії, зараз Чехія.
Можна не напружуючись зрозуміти, що сусідня територія тодішньої Судетської області, це Німеччина та Австрія. На цю, прикордонну область, багато років поспіль, може і сотнями років, переселялися німці. Чого їм не сиділося на своїй батьківщині, хто зна. Це справа окремого дослідження. Тим не менш вони переселялися. Сотнями тисяч. І звісно культивували там свою мову, німецьку. І не тільки там, вони розповсюджували її на всю Чехословаччину. Особливо під час панування Австро-Угорської імперії. Тоді Чехословаччина була в її складі. Дійшло до того, що майже вся Прага розмовляла мовою окупанта. Окупанта підступного, латентного, як зараз кажуть, гібридного. Більше того, в в тій же Празі, самі чехи почали агресивно сприймати свою же мову. Коли хтось звертався чеською мовою, вони з роздратуванням казали, – Я не панімаю, – але німецькою мовою, – Ich verstehe nicht. Гаваріте чілавеческім язиком, додавали вони. Звісно, тією ж німецькою мовою.
Вам це нічого не нагадує?
Зараз у нас те саме. Наче під копірку. І наші прикордонні землі, заселені московитами, і Київ з чілавеческім язиком.
І так само, як зараз Путька, а тоді Гітлер, використав цей факт для анексії Судет, а пізніше і всієї Чехословаччини.
А далі пішло-поїхало, всі знають.
Друга світова закінчилася.
Чехословаччина відродилася у своїх кордонах. Але німецька мова продовжувала своє панування в цій країні.
І що зробив Уряд Чехословаччини на чолі з Президентом Бенешем?
Дуже просто зробив. Власне, так, як і треба було зробити.
До 3 мільйонів німців були депортовані з Чехословаччини у Німеччину. на свою батьківщину. Німецька мова була заборонена.
Через рік, вся країна користувалася своєю рідною мовою.
Цей процес, депортація та заборона окупаційної мови пройшов більш-менш безболісно. Тоді, в 1945 році з німцями особливо не церемонилися. Були якісь поодинокі голоси моралізаторів, мовляв, так не можна, це ж історія, окупаційна мова і окупанти повинні мати рівні права, не можна забороняти, не можна депортувати. Але на них, на щастя для чехів, ніхто не звертав уваги.
І що маємо в сухому залишку.
В результаті, чехи зберегли свою мову, і зберегли свою державу.
А що ж “нещасні” німці, яких депортували? А нічого. Їх не вбили, їх депортували. При чому депортували не зі своєї землі, а з перманентно ними окупованою. І депортували на свої землі. Де вони зайнялися відбудовою своєї батьківщини, Німеччини, чим принесли їй більшу користь, ніж і далі продовжили би свою підступну та підривну діяльність в чужій країні.
Ось так.
З цього історичного факту я давно зробила висновок.
А ви?
Ольга Блащук
