Дорога редакціє! Пише вам жителька міста Піщанка Вінницької обл.

Уже не можу дивитися на бардак, який робиться у нашому місті. Тобто у нашій лікарні і військкоматі.

У лікарні лікарям по 80 з гаком ро­ків, ходять і сплять. За що їм лиш держава платить гроші, а вони проводять комісії і відправляють людей на фронт. Комісія проходить так: бідні – на фронт. Хоч кривий, сліпий, гіпертонік – на фронт, а багатим батьки роблять ІІ групу, хоч батьки працюючі пенсіонери, а діти буцім їх обходять, хоч діти приписані у нашому військкоматі, а проживають хто в Києві, хто в Одесі. Що це за догляд за хворими на такій відстані?

Зараз виходять нові укази, але я думаю, що наші, так сказати, «білі люди», обійдуть і цей закон. Будуть розлучатися з дружинами, буцім з жінками не живуть і потрібно, щоб за ними доглядали діти. Хоч дітей, тобто синів, по двоє, але ні один не захищає Батьківщину, а ховається по городах, а наші воєнкоми і працівники військкоматів не дивляться, не перевіряють, чи живе той доглядач біля бу­цімто хворого батька чи матері, чи живе в Києві, чи Одесі.

Щоб хтось під’їхав до військкомату і побачив, на яких машинах приїжджають воєнкоми. Я пишу, а в мене сльози на очах, бо дуже образливо дивитися, як бідні воюють, а багаті жирують. І думаю, Боже борони, якби прийшов «руський мір» до нас, то всі ці багаті сказали б: ми і наші діти з вами не воювали, і далі б жили і бага­тіли.

Прошу мого листа надрукувати. І, прочитавши його, наша влада, лікарі, воєнкоми, може, зроблять висновок і візьмуться за цих можновладців і їхніх дітей. Навчать любити Батьківщину ділом, а не словами. А лікарів-пенсіонерів потрібно відправити на пенсію разом з головним лікарем. Бо вони з хворих роблять здорових — і на фронт, а багатих — навпаки.

Ольга Петрук, читачка

Фото ілюстративне