Гриші — 8. Батьки розлучаються. Йому боляче. Тато відвозить його в християнську родину в Канаду, з якою він цілий рік живе сам.

Григорію — 15. З татом вони селяться в старенькому будиночку в Канаді посеред полів. До найближчого магазину — 60 кілометрів. Тато щойно продав найпотужніший в Україні агрохолдинг, попрощався з політикою (двічі був нардепом) і оселився тут — разом із сином посеред полів.

На вулиці мінус 20. Снігу по коліна — Гриша бреде пішки до школи кілька кілометрів: спізнився на шкільний автобус.

Гриші — 18. Вони приїхали в Україну. На вулицях — Революція гідності. Гриша поринає в Майдан з головою. Його бʼє беркут, зі струсом його везуть в лікарню. Він більше не буде таким, як раніше. Він хоче не назад в Канаду, а на війну — до побратимів, які з Майдану поїхали прямо на фронт.

Тато обіцяє — вони в Канаду лише на кілька днів. І там забирає Гришині документи. Гриша — єдиний син. Гриші всього 19! Яка війна, який фронт? Треба вберегти!

«З 2014 року в нас йшла боротьба. Він дуже страждав, що пропустив 2014-15 роки. Переживав, що раніше не потрапив на війну. Він був знайомий з Да Вінчі. Через усе це у 22 роки посивів. Казав мені: “Тату, ви не уявляєте, як мені було пережити: два моїх кореші з Майдану загинули на війні”».

2022-го, за місяць до повномасштабного вторгнення громадянин Канади Григорій Цехмістренко, свідомо приїжджає в Україну — бо буде війна.

Батько далі хоче його рятувати: син мріяв про кругосвітню подорож на яхті.

Буде тобі, сину, яхта.

Ось поїдь у школу вітрильного спорту, я все проплатив.

Але Гриша каже — після перемоги.

Майдан багатьох змінив.

Сьогодні я плачу з самого ранку за тими тисячами людей, які не дожили до 10-тої річниці Революції Гідності.

Гриша серед них.

Я вірю, що у кращих світах він летить у своїй омріяній кругосвітній подорожі.

А батько чекає на зустріч із ним.

Вони обоє знають, найбільший скарб у світі — бути Людиною. Людиною з гідністю.

Христина Коціра