Щодня після тривалих боїв до медика привозили від 25 до 50 поранених. Та вона й сама витягувала бійців з поля бою.
На її рахунку – сотні врятованих життів.
Коли вона повернулася до роботи в лікарні Одеси, продовжувала рятувати бійців.
“Я почала зустрічати тих, кому надавала допомогу там… Багато хто впізнавав мене сам. Під час цих зустрічей я зрозуміла: якби я врятувала навіть одне життя, вже було не даремно”, – говорить сама Тетянка.
Коли її нагороджували відзнакою “Народний Герой України”, до неї також підходили бійці, яких вона врятувала.
З початком повномасштабної війни Тетяна Іваненко повернулася на фронт.
Бережи тебе Бог, наш ангел!
