В мене відчуття, що закінчилась війна… та не на фронті, а в тилу. Всі готуються до новорічних свят, організовують корпоративи, купують непотрібних гномів, бо по акції. Дівчата замовляють брендові шмотки, пацани міняють другу, а то й третю тачку за період війни. Все круто, класно, живемо далі!!! А чи довго?
На фронті хлопці криком кричать дайте дрони, дайте чим зігрітися, дайте машину… Запитів сотні, а закривати їх нічим. Війна у людей закінчилась. Чи не зарано?
Гадалки на таро прогнозують, що весною 24 вже буде перемога, можна розслабитися. Люди забувають, що хлопці там не вічні і можуть не стримати ту навалу своїми силами, бо тил здається. А коли уже вміла орда прийде сюди (бо вони вже не ті чмобіки, про яких говорять змі) будуть крики “допоможіть!!!”.
І не спасуть брендові шмотки і тачки (уже перевіряли). Будуть давати будь-які гроші, а вони не будуть потрібні, бо не матимуть уже ніякої ваги. І не почує ніхто… бо теж втомились. Тільки цього разу втомився не тил, а захисники.
Цінуйте!!! Поки не стало пізно…
Ілона Редько
***
Дивлюсь – на площі вже ладна ялину.
Вбира у іграшки. Навішують вогні…
А поряд жінка сльози ллє в чорну хустину…
Й на серці стало тяжко так мені…
Сльоза сама враз по щоці скотилась,
Здушило в грудях і забило дих,
Підкралась думка – війна, що закінчилась?
Тут у тилу? Та не на фронті, не для НИХ!
ВОНИ щодня із смертю очі в очі,
В її холодних хижих пазурах,
Дають відпір рашистській потолочі,
Щоб знов не повторивсь Бучанський жах.
І просять, просять криком допомоги –
На генератори, автівки і на дрони…,
А у тилу… стелять бруківку і дороги
Й на всяку всячину тратяться мільйони.
Готуються до новорічних свят,
Організовують собі корпоративи,
Гірляндами вітрини скрізь іскрят,
Немов це десь війна і десь вогняні зливи.
Купуються автівки із салонів,
Фірмові, дорогущі різні речі,
Замість того, щоб накупляти дронів,
Захисників зігріти в холоднечі.
ВОНИ ж бо б’ються із останніх сил –
Хоробрі, мужні, духом лиш залізні,
І вірять – ЇМ поможе тил,
Тож помагаймо, щоб не було пізно!
…Чи ж до веселощів, гучних бенкетів нині?
Чи час на площах на загал нам святкувати?
Війна…і горе…й сльози… в Україні…
Чи зрозуміє почорніла з горя мати?..
05.12.2023. Ігор Будник