Я звернувся на «гарячу лінію» міської ради, дали відповідь, що виділили мені на лікування 400 гривень. Та мені ніхто нічого не давав! Радять приходити щодня до лікарні по вітаміни. А я живу далеко, по вулиці Дружній, що в Тяжилові, ледь пересуваюся. А ще мені сказали, що я сам приписую собі лікування. Але хіба ж я можу так?

Хочу отримати той препарат, котрий мені справді допомагає, а не вітаміни… Вони мене від інсульту не врятують. Препарат, від якого я себе почуваю добре, коштує 1100 гривень, а в мене пенсія 1400… Маю чимало документів, бо лікувався мало не у всіх вінницьких лікарнях, маю виписки. Та в міській раді на них ніхто не зважає. Навпаки, коли я прийшов до них, на мене здивовано поглянули і сказали, що думали, ніби я вже давно на цвинтарі. Скажіть, це нормально – так чиновникам говорити з людьми?

Микола Мельник