– Розвінчую стереотипи, щодо покоївок. Я й сама до певного моменту при слові покоївка уявляла спершу звабливу уніформу. Такий, знаєте білий фартушок, або не менш біла сорочка й вузенька спідничка. Принаймні так нам показують представниць цієї професії в кіно та художній літературі. Її зачіска гладенька і акуратна. Від покоївки віє прихованим сексом (чи бажанням), вона знає людей, читає їх, бо бачить їхні розкидані речі й внюхує запахи, які постояльці лишають по собі. Вона вивчає плями на постелі й недоїдки, вона безшумно входить до покоїв і так само невидимою виходить…
Бздура те все.
Покоївка – це кінь на перегонах. Їй немає коли щось там вивчати. Вона кляне волохатих людей, бо це найбільше зло))). Хоча сама розпелехана. Вона пхає попереду себе в три рази більшого за себе візка, на якому торохкотять порожні пляшки у привязаному збоку до візка величезному пакеті. З її візка завжди щось падає, як не великі, так малі рушники, як не засіб для миття унітазів, так туалетний папір. Окрім візка, волоче ще й пилососа. На її тілі безліч синців, бо вона натикається на дверні ручки, самі двері, ліжка, регулятори температури на батареях, тумбочки й світильники.
І так 8 годин, номер за номером, 5, 10, 15, 20 номерів. Ліжка твінсайз, сінглсайз, кінгсайз. Простирадла твц, сгц, кгц, неслухняні підковдри, ковдри, що стріляються током, коли їх роздягаєш. Не забути – порожні пляшки винести, повні покласти, чай, кава, цукор, з чайника вилити воду, витерти пилюку…і отам ще…і отут. Пилососимо, а воно, бляха ні рожна не видко сміття, бо килим спеціально плямистий. А тоді туалетна кімната. На колінах. От коли смієшся, згадуючи вузькі спіднички. Уявляєш, як можна усе це робити в фартушку й регочеш. Скло одним засобом, кахлі іншим, складаємо правильно рушники, умивальник. Окрім волосся найбільше зло – це шмарклі. А ви задумувались над тим, що вони подібні до силікатного клею? От і я – ні))) Треш, треш шматою – аж піт градом, а воно приліпилось і годі. Коротше, ви зрозуміли, сподіваюсь)
Щоб упередити не вірне сприйняття, заявляю: робота мені подобається. Жаліти мене не треба.
Наталя Доляк
