Від редакції. Наша журналістка, мама трьох синів, Людмила Поліщук розпочинає на сайті нашої газети свій блог. Шукайте його за адресою www.www.33kanal.com і читайте захоплюючі історії та діліться враженнями і власним досвідом.

Я — мама, не просто мама, а цілих трьох хлопчиків, двоє з яких мають різницю у віці менше двох років. Уявили масштаби «трагедії»??? Так, інколи в самої волосся дибки стає… Мене часто запитують, як так вийшло? Ну, не мається на увазі сам процес, а результат… Не дочекавшись моєї відповіді, припускають: «Ви що, у штунди пішли?», «Може, в роду були цигани?», «Ви будете народжувати, поки не буде дівчинки?» і подібне…

Я вже не знаю, що відповідати, і розповідаю анекдот, як у багатодітній сім’ї старші діти вмовили тата поголити вуса, які так зваблювали маму… Але це не наш випадок, бо мій чоловік не просто не збрив вуса, він ще й бороду відпустив… І, до речі, знаю декількох татусів, які після третьої дитини стають бородатими. Думаю, вони, як і наш тато, просто не встигають поголитися. І я їх розумію. Бо от недавно пішла у вбиральню, не встигла й до унітазу дійти, як чую — в двері гупають. Хотіла відкрити, але де там, мене зачинили ззовні. Стукаю, а малий (2,5 рочку) запитує: «Хто там?»… Смішно?! А мені було не дуже, бо на плиті каша, а в кімнаті ще один шибеник. Добре, що вчасно повернувся зі школи найстарший син і відчинив мене. А ще мені пощастило, що таким же макаром не опинилася я на балконі у 20-градусний мороз, але не зарікаюсь, бо з моїми хлопчиками все що хоч може бути…

Особливо дико сприймають мої декрети колеги-журналісти.

Кажуть: якщо я ще раз піду в декрет — залишуся без зв’язків та інформаторів, а це у нашій професії рівносильно смерті… Але запевняю, у мене творчий «кризис» буде ще не скоро! Діти не дозволять! Бо, по-перше, вони тепер головний стимул працювати більше і краще, а по-друге, дуже люблять брати приклад із мами і вже самі беруть інтерв’ю по телефону. Тому одразу прошу вибачення у депутатів, прокурорів, артистів — загалом усіх тих, чиє прізвище починається на літери «А», «Б» та «В». Мій середній синуля поки вивчив лише ці три букви і далі телефонну книжку не гортає… А одному депутату взагалі через «Вайбер» червоне серце послав, і той оцінив це як привітання до Дня закоханих. Довелося виправдовуватись, що я просто люблю його як найкращого експерта у галузі ЖКГ.

Усе це, звичайно, смішно. У вихованні дітей, вважаю, без гумору ніяк. А насправді я обожнюю свою сім’ю! Мої діти — це мій рай на землі! І хоч кажуть, що радіти треба мовчки, та мені професія не дозволяє мовчати. Тому я вирішила вести «Мамин блог», де залюбки поділюся своїми історіями материнства, своїм досвідом. Але не тому, що я така крута мама, а просто я знаю, як важливо жінці в декреті мати комунікацію із зовнішнім світом, як важливо у період депресняку розуміти, що ти не одна така «істеричка», а таке буває після пологів у кожної другої новоспеченої мамочки, що не всі насаджені совдепом рекомендації у вихованні дітей дійсно корисні і обов’язкові до застосування… Я через усе це пройшла ТРИЧІ і не боюся розповісти про свої проблеми і шляхи їх вирішення. Це не значить, що мій чи чийсь інший приклад — панацея у тій чи іншій ситуації, але коли є всебічна інформація, легше самому приймати рішення.

А ще обіцяю інтерв’ю з не менш цікавими та досвідченими мамочками, яким є що розповісти іншим сім’ям.

Також час від часу у блозі будуть публікуватися поради вчителів, лікарів, психологів… І обов’язково — бабусь та дідусів, бо куди ж ми без них))). Тож до зустрічі у «Маминому блозі».