Люди очікували приходу Спасителя, знали про пророцтва, які говорили про Його майбутнє народження як Сина Людського – та коли Він прийшов, багато хто з них не були готові. Ірод із його поплічниками намагалися знищити новонародженого Христа, втопивши Вифлеєм у крові – але Господь не дозволив цього, захистивши Богонемовля від воїнів злого тирана.
З такого короткого, знайомого кожному християнину з дитинства епізоду народження Спасителя ми можемо витлумачити одразу три особливі уроки, такі важливі для українців у цей непростий час.
Наші серця завжди мають бути відкритими до Бога, до надії, яку Він несе. Ми маємо вірити у спасіння і очікувати на Нього, хай яким важкими й безнадійними видаються часи, хай що відбувається у житті, хай які випробування доводиться долати. Господь завжди дотримується Своїх обіцянок, і Він не покине тих, хто покладається на Нього й очікує Його підтримки й допомоги. Адже якщо ми відвернемося, заплющимо очі – ми не побачимо Господа, навіть коли Він стоятиме просто перед нами. Якщо ми не сподіватимемося на Божу допомогу – ми можемо не помітити її, не відчути, не надати значення – хай як багато Господь прагнутиме нам допомогти.
Правда завжди перемагає, а ті, хто прагнуть лише крові й жорстокості – зазнають поразки. Господь захищає тих, хто стоїть на захисті добра, і протидіє тим, хто потурає злу і чинить зло. Лише від нашого вибору залежить, чи приймемо ми Господа, чи принесемо Йому в дар справи добра й любові – чи ж відступимось від Нього, втративши Його підтримку та благословення, й послужимо злу.
І третій урок, якого ми маємо навчитися із цієї історії, – хоча людина й наділена відносною свободою вибору і здатна змінювати багато речей у цьому світі, вона не здатна піти всупереч безпосередній волі Господа та Його задуму. Син Божий воплотився як Син Людський, аби послужити нашому спасінню, щоби ми здобули вічне життя. Жодні зовнішні сили не здатні позбавити нас присутності Господа в нашому житті – якщо ми самі не відмовимося від Нього і вічного життя із Ним, не приймемо Його Божественний дар.
Навіть через два тисячоліття світле свято Різдва Христового утверджує в нас віру в те, що, яку б силу і могутність тимчасово не виявляло зло, Бог неодмінно переможе. Тож, приступаючи сьогодні до святої вечері зі своїми близькими, ми святкуватимемо більше ніж свято народження Спасителя – ми вшановуємо неодмінну перемогу добра і світла над злом і темрявою, яка обовʼязково настане.
Митрополит Епіфаній
