Відпусти  мене, мамо, до  неба.
Відпусти, не  сумуй  і  не  плач.
Зараз  в  цьому  найбільша  потреба.
Я  кохаю  тебе.  Лиш  пробач.

Поцілуй  мене  тихо  востаннє,
Притулись  до  блідого  чола,
Притулися  своїми  вустами
Та  віддай  мені  трішки  тепла.

Доторкнулась  рукою  до  рани?
Не  журися, тепер  не  болить,
Лиш  пече, що  Вкраїнську  державу
Менше  хлопців  буде  боронить.

Де  сестричка?  Напевне,  в  кімнаті,
Тихо  пише  для  мене  листа,
А  сльозинка  на  аркуш  стікає..
А  сторінка  усе  ще  пуста..

Ех,  сестричко, чому  зажурилась?
Я  ж  казав, щоб  не  плакала  ти,
Поцілуй  мене  тихо  востаннє
І, благаю  тебе, відпусти..

Тату,  таточку, рідний  тату,
Вийшло  так, що  ти  більше  прожив.
Бережи  лиш  сестричку  і  маму.
Я  ж  любитиму  так, як  любив.

Ви  пробачте  мені, мої  любі.
Та  забрав  мене  часу  плин…
Я  вас  буду  завжди  пам’ятати.
Я  кохаю  вас, рідні.  Ваш  син.

Юлія Макарій