Був успішним підприємцем, займався рослинництвом. Мріяв вирощувати креветок, равликів і страусів. Цікавився історією війн. Любив дізнаватися щось нове й розповідати кожного дня своїм близьким якісь цікаві факти.

Та з початком повномасштабного вторгнення росії, не роздумуючи, добровольцем став до лав захисників України.. Був номером обслуги в артпідрозділі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

“Вранці 24 лютого виїхав у рідне село і наступного ж дня вступив до лав ЗСУ. Ні секунди не вагався, жартома говорив: «Хто, як не я?». Світла та прекрасна людина. Люблячий син, чуйний брат, найкращий друг. Цвіт нашої нації. Не встиг одружитися, але мав кохану людину. Не мав дітей, але боровся за всіх дітей України”, – розповіла дівчина загиблого Ірина.

Бойове завдання на Херсонщині в жовтні 2022 року стало останнім для старшого солдата Юрій Карпенка.

“Протягом всієї служби ми з “Карпеничом” дуже дружили. Були в одному підрозділі. Я був кулеметником. Я входив у його екіпаж. Ми з ним пройшли дві ротації: в зоні ООС та на початку війни в обороні міста Миколаєва. При наступі він загинув у дуже важкому бою, при дуже складних умовах. Ціною свого життя він врятував багатьох молодих хлопців”, — розповів побратим Сергій Руденко.

Поховали Героя в рідному селі.

Не дочекалися свого найдорожчого сина батьки, улюбленого брата – сестра, кохану людину – наречена.

26 років назавжди.

Він захистив кожного з нас.

Він здійснив найбільший подвиг у житті – виборював Україну.

Нікого не забудемо.

Кожне ім’я – в серці.

Володимир Ендовицький