«33-й» вислухав саму Діану, її вітчима-фронтовика та матір.

«У п’ятницю я прийшла до офісу «Батьківщини», бо є депутатом цієї політсили. Там знаходиться приймальня народного депутата Вадима Івченка.

Зайшла туди. Там зібрались депутати від «Батьківщини» з оточення нардепа Мейдича, інші особи. Я хотіла пройти в приміщення, чемно вимагала пояснити, чому мене не пускають, бо ж це є громадська приймальня іншого нардепа. Вона має бути відкритою для виборців. Будь-кого!

Я ще запитала як юрист — якщо конференція офіційно є закритою, то щоб надали мені відповідний документ чи рішення. Також О. Мейдич сказав, що дане офісне приміщення, де ми знаходились, є приватною власністю і я не маю права бути там присутньою без їхнього запрошення.

О.Мейдич сказав, що влас­ність в оренді. Але на дверях приміщення є табличка, що це громадська приймальня народного депутата України В. Івченка. Почалась суперечка щодо вищезазначених питань, під час суперечки О. Мейдич назвав мене істеричкою. Однак я не дозволяла собі грубощі та образи в його бік, а розмовляла з повагою, адже розуміла: я спілкуюсь із народним депутатом України.

Після вищезазначених подій О.Мейдич надав команду вийти усім з офісного приміщення, а якщо ми з чоловіком залишаємось і якщо, не дай Боже, пропадуть матеріальні цінності та/або майно, то вони будуть відповідно реагувати.

Натомість ми почали одягати верхній одяг і також разом з усі­ма покинули офіс. Офіс закрили на ключ. Потім в коридорі біля сходів О. Мейдич дав команду повернутись назад в офіс.

Готова пройти із нардепом поліграф

О. Мейдич, в свою чергу, став біля входу дверей та навмисно не пускав мене назад до офісу. Потім підійшла інша частина громадян, він також знову перешкоджав мені, щоб я не зайшла в офіс, потім, коли всі зайшли, О. Мейдич умисно штовхнув мене рукою — я впала та отримала фізичний біль. Всі його дії були здійснені з прямим умислом, щоб я ні в якому разі не потрапила до громадської приймальні народного депутата України В. Івченка. Потім двері закрили на ключ.

Я сиділа на підлозі і гірко плакала від фізичного та морального бо­лю.

У якийсь момент две­рі відчинились і О. Мейдич та депутат Вінницької обласної ради вдали, що нічого не знають, поглузували з мене, що я нібито прикидаюсь. З сусіднього офісу вийшли люди та запропонували мені во­ду та сті­лець. Піз­ніше прибули працівники поліції на вик­­лик, який скерував здій­снити О. Мейдич, про те, що в офісі від­­буваються хуліганські дії. Що від­бувалось під час допиту по­ліції та надання свід­чень працівникам поліції — я не впев­нена, що, згід­но із законодавством, маю право розголошувати, я це питання ще не встигла дослідити, тому поки утримуюсь. Єдине можу сказати, що працівників поліції на виклик прибуло окремими групами в цілому близько 10 осіб. Хочу також зазначити, як потім з’ясувалось, у приміщенні ведеться відеоспостереження, сподіваюсь, всі ві­деодокази будуть збережені.

Діана Кес сидить і плаче після конфлікту. А нардеп, інші депутати знімають відео…

У мене з народження є вада серця, після вищезазначених подій я дуже перенервувала, зараз вимушена звертатись за медичною допомогою. Під час процесуальних дій працівник поліції мене запитав, чи буду я писати заяву на Мейдича, я зі страху відмовилась, пізніше в цей же день після огляду кардіолога я наважилась це зробити, але свідомо заявляю, що я його боюсь та переживаю за безпеку та життя себе та своєї родини.

Заявляю, що готова пройти поліграф, щоб засвідчити, що все, що кажу, правда. І закликаю це зробити нардепа Мейдича. Тоді все стане очевидним.

Уявіть, що відчуває мати доньки, з якою так вчинив нардеп

Коментар «33-му» надала і мати Діани Кес, депутат Вінницької обласної ради чотирьох скликань Людмила Щербаківська. Вона майже 25 років є членом партії та очолювала обласну «Батьківщину». До речі, вона помічник народного депутата Вадима Івченка, у приймальні якого все це відбувалось.

«Я ніколи навіть припустити не могла, що в офісі «Батьківщини», партії, якій я присвятила чи не все своє життя, можуть побити жінку, мою доньку.

Це реально не має пояснень та оправдань. Здо­ровий чоловік, спортсмен, який мене і однопартійців переконував, що йде в пар­тію, бо хоче служити людям і правді, так може вчиняти. Тим більше в час війни.

Побити жінку? Матір? Обранцю народу, нардепу Верховної Ради і за сумісництвом очільнику обласної «Батьківщини»? В час війни? Коли чоловік має бути захисником у всіх відношеннях? Держави родини, жінки? На мою дум­ку, це ци­нізм. Моя донь­ка ніколи по­дібного не бачила. Ми її обе­рігали від усіх неприємностей. Бо хто знає, що таке вроджений порок серця, розуміє це.

Це був перший чоловік, який під­няв на неї руку. І в її присутності. Бо в її оточенні – від чоловіка до батька — чоловіки, які знають, що таке гід­ність і честь. Вміють цінувати жінку як берегиню. А тут таке чинить не лише чоловік, який має доньку та дружину, але й народний депутат.

Мій чоловік, також депутат минулого скликання Григорій Зозуля, не ховався за посади та депутатські мандати, не виклянчував броні, не робив інвалідності. Хоча міг. То чому одні чоловіки мають воювати з ворогами, а інші — з жінками в тилу?

Я у відчаї та шоці! Чому досі перед моєю донькою ніхто навіть елементарно не вибачився?

Хочеться запитати у Олега Мейдича, якою була б його реакція, якби так вчинили із його донькою?»

Пропоную нардепа Мейдича мобілізувати, щоб воював з орками, а не з жінками

Поговорили ми і з Григорієм Зозулею, який вважає Діану своєю донькою. Він майже півтора року як мобілізований до ЗСУ, захищає Україну і перебуває на передовій.

– У той час як Мейдич так вчинив із донькою, а в її особі з усіма жінками України, ми хоронили нашого побратима. Хлопченя 26 років, з бідової багатодітної родини, в якого не було землі, палаців, біз­несу, він пішов боронити навіть не своє, а ось таких мейдичів майно і статус. Бо розумів, що за його спиною його мати, його сестри і родина. Жінки і діти, старики, яких він як мужик має захищати.

А в цей час нардеп, бізнесмен із бронею від держави як народний обранець воює з жінками? Так підло і низько? Шукає собі алібі? А ті, що його запезпечують, нічим не кращі. Сам не надає елементарної допомоги потерпілій жінці і не ініціює це зробити.

Українці, скажіть, то ми для цього таких вибирали до Верховної Ради?

Думали, що він буде захищати народ, першим піде на фронт у час небезпеки. Але, виявляється, у нього краще виходить воювати з жінками.

Я просто хочу запитати в очіль­ниці партії «Батьківщина», також жінки Юлії Тимошенко:

«Скажіть народу України, нам, воїнам, що це було?

То це я, перебуваючи більше року на «нулі», з побратимами, коли нас труять рашисти там газами, маю зараз чути цю гидку «отруту» про дії нардепа Мейдича? Скажіть, навіщо нам такі нар­депи у яких, до речі, закінчились повноваження у Верховній раді? То нехай знімають з них бронь і мобілізують на фронт. Нехай допомагають нам захищати Україну не словом, а ділом.

І ще, запитайте, що він робив у приймальні іншого депутата — Івченка, відкритій для прийому виборців? Чому він там закривався і з ким? Скажіть, то це приймальня депутата? А що, в партії тепер методи «безпределу», як бу­ли в 90-х з паханами? То це при­ймальня чи зборище блатних?

То нардепи за Україну чи вони від держави отримали бронь, щоб дерибанити землю, бюджет і воювати з жінками в тилу? – дайте від­повідь.

Я прошу звер­нути увагу ТЦК, Президента, Залужного, ОП, що є ось такий «бо­єць» накачаний, підготовлений во­ювати. То знайдіть йому ефективний застосунок на фронті!

Більше того, в його підпорядкуванні є такі самі накачані, як мінімум, десять депутатів. А це вже бойовий під­розділ. Ось нехай сформують від­ділення, а командир його вже є – Мейдич. Як­що йо­го так слухаються і виконують команди «нічого не бачити», то думаю, що так само від­дано будуть «один за всіх і всі за одного» на «нульовці».

Навіть скажу, ку­ди їх можна від­правити. До нас у роту, бо тут дуже не вистачає воїнів. Ворог періодично застосовує отруйну зброю. Багато хлопців потрапили через це до госпіталів.

Пропоную показати нардепу, що таке честь, сміливість, сила і де її в час війни потрібно застосовувати.

Скажу інше – ну, навіть якщо здали нерви, невже в цього парламентаря, уповноваженого державою, вибраного народом, не вистачило мужності і сил хоча б на елементарне – попросити пробачення у тендітної молодої жінки?

А про все інше скажу коротко: всьому свій час. Бо на фронті всі одразу стають віруючими. І ще кажуть: ніхто не уник кари Божої…

“33-й канал”

Від редакції. Готові вислухати інші точки зору.